Олекса Кобець - Записки полоненого (пригоди і враження учасника Першої світової війни), Олекса Кобець
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Козак:
"І знов до могили я йду в порожні, - Біль в грудях гадюкою вється... І досі не світять, не сяють огні В горнилах, де зброя кується. Ще й досі приборкані, приспані сплять, - Будив, - деж там їх добудитись? У ярмах живуть, ярм не хочуть скидать, Щоб в ярмах і далі плодитись...(Побачив жінку).
І знову в жалобі, заковану тут Я матір ще раз зустріваю... О, муки! Заліза невільничих пут Ще й досі порвать не здолаю! І чим же утішу невтішну її, Коли нерозумнії діти До слів найсвятіших байдужі, німі, - Їм кров'ю б писать заповіти! Яке тепер слово рухливе, живе Утіхою може їй стати? Хиба лиш, що поки Дніпро ще реве, - Про волю він буде співати. Тепер же її хоч замість колючок Надійним вінком заквітчаю, - Нехай хоч ці квіти, сей пишний вінок Спасає її від одчаю.
(Скидає з жінки терновий вінок, надіває квітки надій.)
Жінка (тихо)
...Любий, славний сину мій Як то мало тих надій... Як то скоро всі вони Обертаються в терни...2-й салдат (З'являється ізза сцени. Рухи й бліде лице - виказують муки. Ступає непевно.)
Мій рідний край политий кров'ю дідів, В чужих руках, а я... на службі у катів...(Заходить знову за сцену.)
Козак (до могили)
Озвися, пославший по світу мене, Чи довго мені ще блукати, Немов у пустині гукати? Чи скоро у грудях рабів спалахне Гнів помсти за муки, за горе, За Матерні муки, насильства, за болі, За рабство синів, за наругу неволі, - Озвися, чи довго, чи скоро?Голос з могили
Іди, буди, Ще раз, ще раз; Іде, гряде Великий час!Козак
Іду, іду Борців зберу і поведу...(Упевненими кроками йде за сцену. Коли він зникає, з'являються чотири узброєні салдати, крадуться тихо, потім кидаються без слів до жінки, хватають і запирають знову за браму. Стають вартувати в чотирьох. Якийсь час тихо. Потім під землею чути гуркіт. Рівночасно - за сценою многоголосний спів. Салдати з жахом тікають).
(Співають на мотив: "Гей, не дивуйте").
Гей, Отамане, Батьку і пане, Пляму неволі час стерти; Підем з тобою, Станем до бою, Горді погордою смерти; Підем з тобою, Станем до бою, Вирвемо Матір з неволі: Світови всьому Крикнем глухому Про наші кривди та болі...
Жінка (ізза грат)
Ідуть, ідуть мої сини, Розіб'ють грати-кайдани...Голос з могили:
Ідуть, ідуть...2-й салдат (З'являється змучений на сцені. Прислухується до співу і голосів)
А я що робив? О, проклятий, проклятий! Я Матір стеріг, помагав мордувати! Та годі, та годі насильству служить, - Рабом в своїй хаті обдуреним жить! Нехай тепер за біль рабів, За сором, ганьбу яничара Нехай на голови катівУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Записки полоненого (пригоди і враження учасника Першої світової війни), Олекса Кобець», після закриття браузера.
