Вадим Григорович Бойко - Якщо на землі є пекло

повторював: «Орлятко, Орлятко, прокинься». Володі здалося, що він чує спів. «Хто ж це співає? Невже Жора? Але ж Жора загинув...»

Ізнову крізь морок забуття, як сонце крізь хмари, прориваються бентежні слова: «Орлятко, Орлятко...»

«Може, я мертвий? Але ж мертві не можуть нічого чути, а я чую...» Неймовірним зусиллям, піднявши важкі, немов свинцеві, повіки, Володя розплющує очі. І перед його прояснілими очима постає знайоме, до болю рідне обличчя. Одним подихом, як з глибини серця, Володя видихнув слово «Ганс», а потім — «я живий»... Ганс обхопив його руками, міцно притиснув до себе, намагаючись стримати власні ридання.

Володя беззвучно плакав. Його худеньке, як тріска, тільце судомно здригалося, але вій уже не непритомнів. Тепер, у обіймах відважного побратима, не страшно й померти. Але ж треба вижити, і він житиме на зло всім смертям.

Схилившись над койкою Ганс по-батьківськи пригортав хлопця, лагідно гладив його гострі худенькі лопатки й схвильовано шепотів: «Не плач, Орлятко, ти будеш жити... ти будеш жити... не плач...» А в самого котилися по щоках рясні сльози — чи не вперше за всі ці неймовірно тяжкі роки.

Крізь радісні сльози Володя дивився в Гансове лице, а в душі Жориним голосом бриніли рядки улюбленої пісні:

Орленок, орленок, товарищ крылатый. Ковыльные степи в огне. На помощь спешат комсомольцы-орлята — И жизнь возвратится ко мне.

Від Гансових добрих, турботливих рук ніби переливалася у Володину душу якась незбагненна сила. А ще він проймався світлою вірою в те, що вони таки здолають усі труднощі і переможуть смерть, виживуть на зло усім фашистським катам. Не можуть, не мають права не вижити, коли поруч такі друзі, як Ганс, як інші комуністи-підпільники.

Орленок, орленок, идут эшелоны, Победа борьбой решена. У власти орлиной орлят миллионы, И нами гордится страна.

Володя аж очі заплющує, вслухаючись у чарівний Жорин голос, який лунає ніби зовсім поруч, у слова такої знайомої, такої близької пісні, що неначе прилетіла з далеких просторів України. А в уяві постає весела, щаслива довоєнна Селезенівка, кучеряві верби над ставом плещуться схиленими вітами у синьому плесі, усміхнена мати йде стежинкою через город — поспішає назустріч синові...

Зусиллям волі Володя розплющує очі, йому шкода відриватися від цього щемно-солодкого і водночас такого болісного видива. Міцно стискує зуби, ковтаючи гарячий клубок. Він ще побореться за життя, йому ще засяє незгасне сонце Вітчизни...

Примечания
1

Начальник блоку, есесівський офіцер.

(обратно) 2

Табірні поліцаї, що призначалися з числа запеклих кримінальних злочинців.

(обратно) 3

Давай, давай, швидше!

(обратно) 4

Так званий санітарний осередок.

(обратно) 5

Кляте лайно!

(обратно) 6

В’язнів.

(обратно) 7

Дерев’яні черевики-довбанки.

(обратно) 8

Караульне приміщення.

(обратно) 9

Шапки зняти!

(обратно) 10

Перевірка.

(обратно) 11

Усе в порядку.

(обратно) 12

Староста табору.

(обратно) 13

Головний писар.

(обратно) 14

Термос для гарячих страв.

(обратно) 15

Ланцюг охорони.

(обратно) 16

Цуляга — добавка до денної концтабірної пайки.

(обратно) 17

Гінець, вістовий, представник служби зв’язку.

(обратно) 18

В’язнівська куртка.

(обратно) 19

У концтабірному жаргоні "організатор" - це гешефтмахер, який може з-під землі дістати все, що забажає начальство.

(обратно) 20

Аушвіц — кодова назва освенцімського табору смерті, який нараховував тридцять дев’ять гігантських філіалів, розкиданих по всій Сілезії.

(обратно) 21