Скотт Ферріс - Інґа

до Голлівуду, МакКой з’ясував, що вже для 54-річного ковбоя там мало роботи. Він відійшов від справ і переїхав на схід, де придбав чудовий маєток доби короля Ґеорґа під назвою Долінґтон Манор в окрузі Бакс, штат Пенсильванія.

Інґа теж перебиралася на схід. Завершивши роботу для «Дуелі під сонцем», вона подумала, що настав час залишити Голлівуд, де вже стала старожилом. Вона не лише знала більшість кінозірок, а й пам’ятала імена охоронців кіностудій. Була спокуса і лишитися. Світські колонки сповіщали, що в одному з її улюблених ресторанів Seacomber’s в Малібу красивий шансоньє Девід Стріт «нашіптував поезії» в її прекрасні вушка{931}.

Але саме світські колонки були основною причиною, чому Інґа хотіла поїхати. Вона все ще злилася на Парсонс, бо через неї знову відновили звинувачення, нібито Інґа була нацистською маріонеткою. Вона звернулася до Ґантера, і той порадив, як й деякі інші, повернутись у Нью-Йорк — зайнятися серйознішою літературною кар’єрою.

В усі часи Інґа дуже серйозно ставилася до моди. Завжди бездоганно вдягнена, віддаючи перевагу класичним силуетам над новими трендами, Інґа пильно придивлялася, як Голлівуд диктує модні тренди:

Якби Інґа Берґман носила мішок для борошна як сукню… то вже за місяць 50 мільйонів жінок в усьому світі вдягнулися б так само. Однак прагнення окремих осіб відповідати стандартам краси і гармонії, після певного узгодження питань між характером і зовнішнім виглядом, легко проступає у стилі одягу, тож завжди знайдеться кілька мільйонів жінок, які індивідуалізують свій характерний стиль тим борошняним мішком.{932}

Ставлення Інґи до моди як засобу прояву індивідуальності подобалося легендарній редакторці відділу мода у журналі Harper's Bazzar Дайяні Вріланд, яка запросила її писати поради для модниць. У червні 1946 року, перш ніж перебратися у Нью-Йорк, Інґа потрапила на звану вечерю до її друга — актора з Англії Брайана Ахерна, який також запросив свого старого знайомого МакКоя.

У мемуарах МакКой писав, що Ахерни наполягали, щоб він прийшов, «бо просто мусить побачити Інґу, всі чоловіки від неї без тями». МакКою подобалося його голлівудське життя розлученого холостяка, і він скептично ставився до того, що Інґа може запропонувати щось більше за багатьох знайомих йому кіноактрис. «Але я таки зустрівся з нею, і вона буквально перехопила мій подих, — згадував МакКой. — Вона була найпрекраснішою з усіх бачених мною жінок, і на відміну від інших, кого природа обдарувала так само, вона виявилася дуже простою й абсолютно позбавленою марнославства. Після цього я уже зрідка залишав її»{933}.

Друзів зачудувала така пара. Голлівудський колумніст Геррі Крокер саркастично писав, що «Інґа, певно, дуже хотіла вивчити мову жестів індіанців»{934}. Інґа не закохалася в МакКоя до нестями, як у чоловіків, ближчих їй за віком, на кшталт Набі, Кейєна чи Кеннеді. Її почуття до нього походили на ставлення до Фейоша: він був цікавою людиною, якою вона захоплювалася. Але вона все ще хотіла малюків, і не було відомо, чи 55-річний МакКой, старший за неї на 22 роки, з трьома дорослими дітьми від попереднього шлюбу, захоче нової родини.

Коли в листопаді 1946 року Джек знову з’явився на її горизонті, почуття Інґи до МакКоя ще більше ускладнилися. На відміну від попередніх чотирьох років, коли Джек зустрічав Інґу і вона давала відсіч його натиску, цього разу Інґа піддалася, і вони переспали. Майже через дев’ять місяців вона народила сина.

Розділ 68
Останнє побачення

Нам мало відомо про останнє побачення Інґи з Джеком. Єдиним джерелом інформації є її старший син Роналд МакКой, який повідав, що мати розповіла про це йому через двадцять років. Зі зрозумілих причин Рон не розпитував деталей.

Джек тоді щойно виграв свої перші перегони до Конгресу і п’ятого листопада подорожував чи то з Вашинґтона, чи назад у столицю, коли в Нью-Йорку зустрів Інґу; потім вони кохалися. Після цього вони вже ніколи не бачилися.

Чому ж Інґа все-таки змилостивилася і провела ніч із Джеком після всіх цих відмов у попередні роки, ще з першого березня 1942 року, коли Джек сказав їй, що їм слід припинити стосунки? Однозначної відповіді, звісно, немає, але коли вони зустрілися, то відчували схожі емоції — від ностальгічної ейфорії до, можливо, страху. Тож вони востаннє вхопилися одне за одного.

Інґа давно вже передрікала, що остаточною метою Джека буде Білий дім. Вона вірила, що зіграла хай невеличку, але ключову роль у старті його політичної кар’єри. Тепер, коли Джек зійшов на першу сходинку своїх сходів догори, — як же краще двоє давніх закоханих могли відсвяткувати це, як не інтимними обіймами.

Крім того, Інґа достеменно не знала, куди ведуть її стосунки з МакКоєм. Як той записав у мемуарах, коли він поїхав із Голлівуду, то вважав себе пенсіонером і збирався «насолодитися тими роками, що мені лишились… як провінційний джентльмен»{935}. МакКой казав про Інґу, що «наші душі були схожі», але він не був упевнений чи готовий, фінансово або емоційно, до нової родини