Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

Дахака оглянула всі кімнати на поверсі і збиралася йти назад. З-за рогу вийшла Джулія.

- Данте? Це ти? Я чула чийсь голос, – побачивши герцогиню, дівчина зупинилася.

- Нарешті, - Дахака посміхнулася. Джулія почала тікати, але було пізно. Герцогиня перегородила їй шлях. Вона схопила дівчину, повернула спиною до себе і приставила клинок до горла. - Будеш моєю першою жертвою.

За кілька секунд у коридор прибігла Данте, за нею Гавриїл. Вона побачила, як Дахака приставила лезо до горла Джулії.

- А-а-а, ні кроку ближче. Інакше цій милій дівчині кінець, – попередила Дахака.

- Не змогла перемогти нас у чесній битві, то знайшла когось слабшого від себе? Відпусти її. Зараз же! - скомандувала Данте.

- І не подумаю. Я ж обіцяла, що ви страждатимете, - Дахака сильніше притиснула клинок до горла Джулії, зробивши маленький поріз. Крапелька крові скотилася по шиї дівчини.

- Данте, вибач, - розплакалася Джулія. – Я хотіла допомогти.

- Я ж просила покинути замок, - з відчаєм у голосі промовила мисливиця. – Дахако, відпусти дівчину. Вона тобі нічого не зробила. Тобі ми потрібні. Смерть Джулії не наблизить тебе до помсти за брата. Вона мені ніхто. А Кему тим паче ніхто.

- А я думаю інакше. Так, вона не кохання всього життя Камаеля чи твого, і не дуже дорога тобі. Але готуючись до нашої зустрічі, я багато прочитала про тебе, Данте. Ти захищаєш невинних людей, вбиваєш тільки монстрів. Тому смерть цієї дівчини буде на твоїй совісті. Ти ж не змогла врятувати її.

- У книгах не всю правду про мене написали. Я вбивала і людей. Не лише монстрів. Отже, Джулія буде не першою, чия кров на моїх руках.

- Як забажаєш. Тут ще багато твоїх друзів. Я примушу тебе страждати, - як тільки Дахака хотіла перерізати горло Джулії, тишу в коридорі порушив постріл. Куля, випущена з револьвера, влучила точно в голову Дахаці. Щоб та, падаючи, не порізала Джулію, Данте перемістилась до неї, схопила за руку, і разом з нею перемістилась назад. Все це мисливиці вдалося зробити менш як за секунду. Все, що Данте побачила після того, як куля пролетіла біля неї, було наче в уповільненому русі. Час для Данте почав йти інакше.

- Ніхто не сміє погрожувати моїм родичам, - за кілька кроків від Данте стояв поранений Кріс. У руках він тримав її револьвер, який подруга дала йому раніше для захисту. З нього перевертень і вбив Дахаку.

- Щось довго ви, - з докором подивилася Данте на Кема. Той нічого не відповів. Данте доручила йому знайти Кріса. Адже він мав револьвер, здатний убити такого сильного супротивника. Разом з Крісом і Кемом, прийшла і Франческа. – Все позаду, - Данте звернулася до Джулії. Вона тремтіла від страху та пережитого стресу. Джулія не могла промовити й слова. - У зв'язку з подіями, що відбулись, накричу на тебе за непослух завтра.

- Я відведу її в свою кімнату і дам заспокійливого чаю Хлої, - Френкі підійшла до Джулії і повела її геть.

- Кріс, до твоїх перемог сміливо можна додавати вбивство герцога Пекла. Їх залишилося не так уже й багато, – звернулась Данте до перевертня. - Ти поранений? - вона побачила перебинтовані рани друга.

- Вже все гаразд. Френкі врятувала мене. Але я, мабуть, повернуся до лазарету.

Кріс зібрався йти. Шлях йому перегородили Артур, Кая та Джеймс.

- Що тут діється? – схвильовано запитав Артур. – Ми чули постріл.

- Уже все гаразд, - відповіла Данте. - Просто Кріс убив герцога. Точніше, герцогиню.

- До речі, - перевертень простягнув подрузі револьвер, - це твоє.

- Так. Тепер він такий один на планеті, – дівчина взяла зброю та оглянула її. Кріс хотів щось запитати, на що Данте відповіла, - Потім розповім. Кем може спробувати вилікувати твої рани.

- Не треба. Я сам відновлюся незабаром.

- Гаразд. Я відведу тебе до лазарету. Поки ангельські сили при мені, це ми швидко зробимо, - вона взяла Кріса за руку. - Артуре, - звернулася Данте до чоловіка, - клич усіх назад. Скажи, що тут уже безпечно. І після прибуття, нехай хтось прибере цю тварюку з мого замку, - Данте вказала поглядом на мертву Дахаку. – І її брата нехай не забудуть на подвір'ї. Від нашої краси йому голову знесло, - Данте зникла разом із Крісом.

Через кілька днів робота Ордену відновилася. Усі постояльці замку повернулися до своїх обов'язків: хтось тренував новачків, хтось полював, хтось працював у лабораторії, вигадуючи нову зброю проти нечисті.

Данте, після того як гарненько накричала на Джулію, все ж таки офіційно прийняла дівчину в Орден. Хоча були й ті, хто відмовляв її це робити. Серед них Кріс. Спочатку він намагався відмовити Джулію від бажання стати мисливцем, потім відмовляв Данте приймати Джулс до їхніх лав. Але від обох почув лише слова про усвідомлений вибір життєвого шляху. «Вони надто схожі одна на одну», - подумав тоді Кріс.

Данте повернула сили Ноелю та Амаліель. Вони знову стали повноцінними янголами. Камаель попросив Михаїла прийняти Амаліель та Ноеля назад на Небеса, попросив дати їм другий шанс, як дали його Кему. Михаїл не був у захваті від цього, але все ж таки задовольнив прохання Камаеля.

Гавриїл, на пропозицію Данте, залишився на кілька днів в Ордені. Вона пообіцяла йому, що Хлоя зможе вилікувати його поранення, завдане Дахакою. На що відьма відповіла, що не всесильна і шрам все ж таки залишиться.

Залишилися в Ордені і Артур, Кая та Френкі. Хоча нефілім швидше була позаштатним працівником. Тільки Джеймс вирішив не приєднуватись до друзів.

- Привіт, - відьмак стояв у дверях Данте. – Можна увійти?

- Так, звичайно, - дівчина сховала свої ножі.

- Збираєшся на полювання? – поцікавився Джеймс.

- Ні. Просто впорядковую свою зброю. Я чула, що ти залишаєш нас. Це правда?

- Так. Зайшов попрощатися і віддати тобі дещо, - Джеймс підійшов до Данте. Він дістав невелику книжку. На вигляд їй було років п'ятсот: стара, пошарпана, з вицвілою обкладинкою. – Вона твоя.