Тім О’Райлі - ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє

Отож першим вектором непевності може бути таке: чи справді відбувається техногенна зміна клімату, що призведе до потенційно катастрофічних наслідків? Як швидко? Наскільки все погано?

Другим вектором може бути таке: наскільки масштабним і терміновим має бути реагування людства на цю проблему? Чи встигнуть люди вигадати геніальні рішення, щоб якось зарадити?

У нас може вийти мапа, поділена на сектори. Виглядатиме вона приблизно так:

Мабуть, очевидно, що, коли ви бізнесмен, який прокручує ці сценарії, для «життєздатної стратегії» вам краще припустити, що зміна клімату таки є реальністю, і реагувати. У нижній частині секторної мапи жодних варіантів — або пустити на самоплив, або чекати су­спільного колапсу. У верхній частині є можливості для бізнесу, незалежно від того, хто має рацію — кліматологи чи скептики.

Розробляючи життєздатну стратегію, нам не треба знати напевно, чи підтвердяться найгірші страхи кліматологів. Ми і так можемо діяти. Стратегія — це добре, навіть якщо вчені помиляються.

Зміна клімату дає змогу застосувати сучасну версію «заклáду» Паскаля (філософ і математик XVII століття обґрунтував, що резонніше жити релігійно, навіть якщо не віриш у Бога). Якщо катастрофічного глобального потепління не станеться, усе одно варто вживати заходів, щоб його уникнути. Адже, коли така загроза теоретично можлива, будь-яка людина при здоровому глузді прийме рішення діяти. Така собі страховка. Ризик, що ваш будинок згорить, невеликий, та все ж виплачувати страховку — раціональне рішення. Ніхто не збирається розбивати машину, але більшість водіїв усвідомлюють ризик аварії, тому воліють застрахуватися. Ви не плануєте серйозно захворіти, але витрачаєтеся на медичне страхування.

Що, як антропогенна зміна клімату є міфом або не загрожує жахливими наслідками, як лякають учені? Що, як ми дарма вкладаємо великі гроші в боротьбу з нею? У такому разі можна очікувати, що:

• Щедрі інвестиції у відновлювані джерела енергії суттєво окупляться для інвесторів.

• Завдяки інвестиціям з’являться нові робочі місця.

• Зміцниться національна безпека за рахунок того, що ми позбудемося залежності від нафти, яка видобувається у ворожих або нестабільних країнах.

• Можна буде уникнути величезних збитків, спричинених забрудненням. (За оцінками китайців, збитки для їхньої економіки сягають 10 відсотків ВВП)498. Наразі ми сприяємо використанню викопного палива: дозволяємо енергетичним підприємствам, автовиробникам та іншим компаніям не звітувати про витрати на ліквідацію екологічних наслідків, фінансуємо інфраструктуру для автомобілів, сплачуючи паливний податок, і натомість вимагаємо, щоб залізничний та інші види громадського транспорту самі оплачували свою інфраструктуру. І таких прикладів багато.

• Буде корисно оновити промислову базу й інвестувати в нові галузі (це краще, ніж ледве тягнути старі). Противники теорії про зміну клімату нарікають на вартість заходів для боротьби з глобальним потеплінням. Одначе ці витрати не менші, ніж ті, від яких потерпають звукозаписувальні компанії через цифрову дистрибуцію музики, або газети — через популяризацію інтернету. Тобто йдеться про збитки для старих індустрій, але не враховуються можливості для нових, які застосовують новітні технології. Досі я не чув аргументів, які переконали б мене, що витрати на боротьбу зі зміною клімату не є витратами на підтримку молодих галузей.

А тепер припустімо, що незгодні зі зміною клімату помиляються. Тоді нас очікує міграція мільйонів людей, посухи, повені та інші екстремальні погодні умови, вимирання багатьох видів тварин, а також економічна розруха, що змусить нас із ностальгією згадувати «старий добрий» 2008-й — усього-на-всього безлад у фінансовій індустрії.

Так і виходить «заклáд» Паскаля. З одного боку, найгірше, що нам «загрожує», — надійніша інноваційна економіка. Із другого боку, найгірше, що нам «загрожує», — справжнє пекло. Одне слово, ліпше вірити у зміну клімату й реагувати, навіть якщо ми помиляємося.

Це і є «життєздатна стратегія» за методом сценарного планування.

Сумніваюся, що Ілон Маск свідомо вправлявся в сценарному плануванні, та все ж усі його бізнес-рішення вписуються в модель, яку ми щойно розглянули. Tesla, SolarCity та SpaceX виявилися життєздатними бізнес-можливостями, попри те, що найстрашніші загрози, пов’я­зані зі зміною клімату, досі нас не наздогнали. Електромобілі, сонячні панелі на даху й дослідження космосу виявилися напрочуд вдалими ставками Маска. Країни, які багато вклали у розвиток сонячної енергетики, як-от Китай, створили нові масштабні індустрії. Німеччина і скандинавські країни далеко просунулися в тому, щоб позбавити свої економіки залежності від викопного палива. А от Сполучені Штати, які пустили це питання на самоплив, сильно відстають.

Можливо, американці зрушать із місця, якщо візьмуться за це, подолавши традиційний розкол між лівими й правими. Рада з боротьби зі зміною клімату (Climate Leadership Council), яку очолили провідні економісти-консерватори і колишні урядовці та бізнесмени, нещодавно опублікувала звіт «Консерватори за вуглецеві дивіденди». Автори обґрунтовують необхідність у вуглецевому податку, який прислужиться всім американцям499. Це такий собі «дивіденд громадянина», про який ішлося в Розділі 14. Чимало наших проблем зумовлені тим, що ми застрягли на старій мапі й не хочемо її перемальовувати, хоч очевидно, що вона вже не відповідає реальності.

Нині треба користатися з величезних можливостей для трансформації енергетичної економіки. Мій зять, фахівець з енергетичних технологій і винахідник Сол Ґріффіт, склав масштабну діаграму Сенкі — мапу з роздільною здатністю один відсоток, ба навіть кращою, де позначено всі енергоресурси і як вони застосовуються в економіці США500. Показуючи зацікавленим діаграму, Сол пояснює, що будь-яка лінія на мапі, завбільшки з його мізинець (десь один відсоток задіяних енергоресурсів), відкриває можливість, що приноситиме від 30 до 100 мільярдів доларів на рік.

На основі діаграми Сол обирає проекти, за які береться його компанія Otherlab: зберігання природного газу; дешевші методи виробництва великих сонячних панелей, які ефективніше вимірюють сонячне випромінювання; кондиціонери, які споживають удвічі менше енергії, щоб обігріти чи охолодити приміщення; м’які рóботи, здатні захопити трильйонний ринок, протидіючи корозії при спорудженні інфраструктурних об’єктів, при будівництві, при шліфуванні й фарбуванні літаків і мостів, із мінімальними, порівняно з нинішніми, витратами. Otherlab пропонує застосовувати новітні матеріали, а також математичні та інші розробки для конструкцій