Андрій Самойлович Малишко - Поетичні твори, літературно-критичні статті, Андрій Самойлович Малишко

Ой у полі жито Копитами збито,

Під білою березою Козаченька вбито.

Ой як прийшла мила,

Голубонька сива,

Та й підняла китаечку,

Та й заголосила.

І велична, ще не знана глибока туга підпливає до серця, веде нас далі і далі, і кожне слово, кожен рядочок наче вихоплений з полум’я:

Ой убито, вбито,

Затягнено в жито,

Червоною китайкою Личенько накрито.

І в пісні про матір, що виглядає сина з походу, і в «перепілочці», якій ніде гнізда звити, і як братається сокіл з сизокрилим орлом, і в образі явора, що в воду похилився,— всюди, всюди людина — її доля, настрої, сподівання і думи.

У Шевченка що не пісня — то людська доля. «Утоптала стежечку через яр», «Ой одна я, одна», «Якби мені черевики», «Зоре моя вечірняя», «Садок вишневий коло хати», «Нащо мені чорні брови», «Тече вода в сине море» — і що не згадай — в кожній літопис людського життя, в пристрастях, в настроях, в добрій посмішці чи в гіркій зажурі.

Українська радянська поезія народила багато змістовних, талановитих творів-пісень, які любить і співає народ. Коли иа зорі революції повсталий народ вимагав нової пісні, то часто на старі мотиви невідомі поети-бійці складали слова, і вони лунали по всій країні. А потім з’явилися пісні Павла Тичини «На майдані», «Як упав же він з коня»,

B. Сосюри «Селянин, і шахтар, і матрос», В. Чумака «Червоний заспів», «Йдемо^перед — віки за нами» А. Паніва28.

Потім піснярі — вихованці комсомолу І. Шевченко29 і П. Усенко 30 дзвінкими голосами заспівали «Гарно, гарно серед степу», «Стільки того дива впало на прядива», «Дівчино секретарю». Про наші кревні, дорогі серцю радянські діла і почуття щиро співали комсомольці, молодь села і міста.

Нова тематика увійшла в пісню, 'романтика революційних подій, нової праці, трудових буднів, світлого оптимізму піднімала пісенне слово на високі вершини поезії.

З боєм пройшли ми степи України,

Коней в'Дону напували,

Під Перекопом ворога били,

Ми й на Карпатах бували.

І поруч з цим задьористим завзяттям лейтмотивом бриніла ніжно-лірична нова тема комсомольського життя в світлих і теплих фарбах:

Дівчино секретарю.

Як тебе любили ми,

Десь ти за заметами,'

За снігами білими.

- Школа, дві акації...

Про весну, про молодість...

Виписую ці рядки сьогодні, а.серце бринить від милих спогадів про каш комсомольський клуб, про лікнепи, про гарячі юнацькі вечори з іменем Леніна десь при каганці у засніженій хаті «у яру повстанському».

«Нове життя нового прагне слова» — і це слово увійшло в пісні «Будівнича», «Цвіти, Червона Україна», «Комсомольська», «Дніпрельстан», «Комунівська веснянка». В тридцяті роки вірші і пісні П. Тичини, М. Рильського,

C. Воскрекасекка, І. Неходи, В. Бичка, О. Новицького та інших увійшли в широкий народний репертуар, вони відзначались оптимізмом, бадьорістю, гарячими , закликами до праці, але майже у всіх цих піснях був недолік:, вони обходили важкі, гострі моменти життя і боротьби, ті трудні і часом складні події, через які ішов наш народ.

В багатьох піснях тема особистого життя, вся складна палітра людської душГ в переживаннях і настроях майже була відсутня.

Час Вітчизняної війни поширив тематику пісні. Трагічне і героїчне в ній стали Поруч, лірика і пафос переплелися в одне, любов до рідної землі і до коханої дівчини чи матері злилися в один образ. Життя народу в жорстокому бою, в пожарах і руїнах, в гірких невдачах і в щасті перемоги породило нові грізні і ніжні пісні з солов’їним щебетом любові і з залізним клекотом танків, і душа народу билася в них глибоко і багатогранно.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Раб'ою фашистських катів!

Гнівно клекотів марш-пісня, створений М. Бажаном, «Слово про рідну матір» М. Рильського. Натхненна пісня — поема земної любові і радості — полонила народні серця, і її особливо ненавиділи вороги і різні безбатченки/

Гнівні пісні П. Тичини співалися на мелодії, складені народом, з партизанських рейдів залунав талановитий дзвінкий голос П. Воронька81. Пісні В. Сосюри, Л. Дми-терка32, С. Воскрекасенка 33, О. Ющенка34, І. Неходи, М. Упе-ника 35, Т. Масенка зб, С). Новицького37 листівками закидалися в тил ворога. В післявоєнні роки тема труда, інтимна лірика, тема любові до Батьківщини увійшли в пісню з новими інтонаціями і художніми барвами.

Єсть у нас поети, що намагаються писати шаблонні тексти, які граничать з карикатурою, сповнені бодрячества і загальщини.

Ось уривки тексту, саме тексту, а не пісні, присвяченого комсомолу:

Пройшов ти великі безсмертні дороги,

Від краю до краю гримить наша пісня,

Лунає ця пісня, не зна перешкод,

Ми вільно в країні своїй живемо,

Ідуть комсомольці за лавами лави,

В боях і трудах ие відступим ніде.

(О. Новицький)

Де ж тут образ нашого героїчного комсомолу? Одні суцільні відписки, абстракції, ніби виписані із сіренької газетної передовиці. А інший поет так оспівує молодого шахтаря:

У посьолку гомонять —

Він один з усіх ребят Не зазнайка і не гордий,

А в забої б’є рекорди,

Б’є вчорашні він рекорди, всі підряд.

(В. Шутоѳ)

Словом.кажучи, одним махом усіх побивахом! Не шахтар, а новоспечений Георгій Побідоносець38. Думається, що така пісня не дуже обрадує серця молодих шахтарів.

В іншого поета ще завзятіше оспівана ланкова Надія Тригуб:

Ген пшениця за горою,

Гей, не колосся, а пуди,

Золоту медаль Героя Носить Надя на груді.

Поет очевидно полюбляє пластичні образи і не цурається розмальованих плакатів, бо ланкова в нього хоч куди:

Скрізь вона передовою,

Гей, любить Надю іон і стар.

В ланці Надя — ланковою,

В комсомолі — секретар.

ч (7. Не ход а)

Кращої і на Харківщині немає, і в усьому Радянському Союзі, як запевняє поет. Віримо, що Надія Тригуб — справжня, хороша ланкова і не її ж вина в тому/ що одо-писець так роздмухав своє літературне кадило. Від такого славословія не співати, а заревти можна, і не в одиночку, а цілим хором. Але єсть інші поети, в яких склад поетичного мислення, духовно-творче єство органічно виливається в пісенні рядки. М. Ісаковський говорив: пісня тоді хороша, коли її можна читати і співати.

Молоденький серпик,

Вечора зоря.

Місяць-вииочерпик Виміря моря.

Хто це такий? Це ліричний, ніжний Павло Тичина. Цей поетичний шедевр, на жаль, чомусь не входить у вибрані твори поета. Тут кожне слово читається, і співається, і ніби світиться чарівним вогником. Додай, композиторе, мелодію, і воно