Роберт Хайнлайн - Чужинець на чужій землі

Він знизав плечима.

— Так само, як і арабське слово «Аллах». Проте як людина, як раб Божий — я люблю цього хлопця, нашого прийомного сина та водного брата, тож не хотів би, щоб він потрапив під поганий вплив. Незалежно від його віри, у мене склалося погане враження про цього Дігбі. Що ти думаєш з цього приводу?

— Olé! — зааплодував Бен. — Він слизька падлюка, і єдина причина, чому я не викрив його обман у своїй колонці, — це те, що Синдикат боїться це друкувати. Стінкі, продовжуй так говорити — і тобі доведеться навчити мене арабської та купити мені килимок.

— Сподіваюся. Проте килимок мати необов'язково.

Джубал зітхнув.

— Погоджуюся з вами обома. Я б радше волів би бачити, як Майк курить марихуану, ніж те, що його наверне Дігбі. Проте не думаю, що є хоча б найменший шанс того, що Майка втягнуть у цю синкретичну суміш навіювань Дігбі... І йому потрібно навчитися захищатися від поганого впливу, думаю, що ви на нього гарно впливаєте, — проте не думаю, що у вас набагато більше шансів, ніж у Дігбі: хлопець має власний надзвичайно сильний розум. Мухаммед може отримати в його особі нового пророка.

— Якщо на те буде Господня воля, — спокійно відповів Махмуд.

— Безперечно, — погодився Джубал.

— Ми обговорювали релігію перед тим, як ви повернулися, — м'яко сказала Дорказ. — Бос, ти знав, що у жінок немає душі?

— Правда?

— Так каже Стінкі.

— Марайям, — пояснив Махмуд, — хоче знати, чому мусульмани думають, що душа є лише у чоловіків. Тож я процитував Писання.

— Міріам, ти мене здивувала. Це таке ж вульгарне непорозуміння, як і думка, що євреї таємно приносили в жертву дітей християн, виконуючи мерзенний обряд. У Корані є з півдесятка прямих згадок про те, як родини заходять у Рай, — чоловіки разом із жінками. Наприклад, глянь «Золоті прикраси», вірш сімнадцятий. Чи не так, Стінкі?

— «Увійди у Сад, ти і твої жони, щоб бути щасливими». Англійською найкраще перекласти так, — погодився Махмуд.

— Що ж, — сказала Міріам, — я чула про прекрасних гурій, яких чоловіки-мусульмани матимуть за іграшок, коли потраплять на небеса, — щось не схоже, що там залишили місце для дружин.

— Гурії не жінки, — сказав Джубал. — Вони — особливі створіння, на зразок джинів та янголів. Їм не потрібні людські душі; вони — духи від самого початку: вічні, незмінні та прекрасні. Є й чоловіки-гурії, — ну, чоловічий еквівалент гурій. Гуріям не потрібно заслужити шлях у Рай; вони там працюють у штаті. Вони готують нескінченно смачну їжу та передають напої, які ніколи не дають похмілля, та розважають усілякими іншими способами, про які їх попросять. Проте душам людських дружин більше не потрібно робити ніяку роботу по дому, як і чоловікам. Правильно, Стінкі?

— Достатньо, якщо не брати до уваги твій легковажний вибір слів. Гурії... — Він замовк та сів — так раптово, що скинув Міріам. — Скажи! Це ж можливо, що у твоїх дівчат немає душ?

Міріам сіла та з гіркотою промовила:

— Ах ти ж невдячний язичнику! Ляж назад!

— Заспокойся, Міріам. Якщо в тебе немає душі, тоді ти вічна — і ти у будь-якому разі не втратиш її. Джубале... чи буває так, що людина помирає і не помічає цього?

— Не можу сказати. Ніколи не пробував.

— Чи міг я померти на Марсі і просто бачити уві сні, що повернувся додому? Озирнися, поглянь навколо! Це сад, яким би насолоджувався сам Пророк. Чотири прекрасні гурії, які приносять гарну їжу та смачні напої у будь-який час. Присутні навіть їхні чоловічі копії — якщо ти раптом захочеш бути капризним. Це Рай?

— Можу гарантувати, що ні, — запевнив його Джубал. — На цьому тижні мені якраз час платити податки.

— Все одно це не переконує мене.

— І взяти цих гурій... Навіть якщо, сперечаючись, ми домовимось і умовно вважатимемо їх достатньо гарними, щоб підійти за нормами, — врешті-решт, краса в очах того, хто дивиться...

— Вони відмовляться.

— А ти за це заплатиш, Бос, — додала Міріам.

— ...все одно є ще дещо, — вказав Джубал, — ще один обов'язковий атрибут гурій.

— Ммм... — сказав Махмуд, — не думаю, що нам потрібно вдаватись у це питання. У Раю — а не у тимчасових фізичних умовах — це був би радше постійний духовний атрибут, аніж тимчасовий фізичний стан. Так?

— У такому разі, — наголосив Джубал, — я точно впевнений, що ці — не гурії.

Махмуд зітхнув.

— У такому разі я повинен навернута одну з них.

— Чому тільки одну? У світі залишилося ще стільки місць, де б ти зміг отримати весь набір.

— Ні, мій друже. У мудрих словах Пророка сказано, що, хоча законом дозволено чотирьох, чоловікові неможливо бути справедливим більше, ніж з однією.

— Яке полегшення. То котру?

— Подивимося. Марайям, та відчуваєш себе духовною?

— Йди у пекло! Знайшов собі «гурію»!

— Джилл?

— Дай мені час, — запротестував Бен. — Я все ще працюю над Джилл.

— Тож пізніше, Джилл. Анно?

— Вибач; у мене побачення.

— Дорказ? Ти мій останній шанс.

— Стінкі, — м'яко проказала та, — скажи лише, наскільки сильно духовною та хочеш, щоб я була?

Коли Майк зайшов у дім, то відразу ж попрямував нагору, до своєї кімната, зачинив двері, ліг на ліжко, скрутився у позу ембріона, закотив очі, ковтнув язика і майже повністю зупинив серцебиття. Він знав, що Джилл не любить, коли він так робить вдень, — проте вона не заперечувала, якщо це траплялося не прилюдно. Було так багато речей, які він не повинен був робити прилюдно, — проте лише це доводило її до сказу, він чекав, щоб зробити це з того самого моменту, як покинув жахливу кімнату неправильності; він дуже потребував виходу і намагався ґрокнута все, що сталося.

Йому здавалося, він зробив щось інше — не те, чого Джилл казала не робити...

Він відчув дуже людський імпульс сказати собі, що його змусили, що це не його провина; проте марсіанське виховання виключало таку легку втечу. Він опинився на точці перетину кривих, була потрібна правильна дія і вибір був за ним. Він ґрокнув, що обрав правильно. Проте його водний брат Джилл заборонила