Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

Carry on my wayward daughter

- Давно вони там стоять? - запитала Данте Артура. Вона була на стіні замку, біля входу в який чекали Ваал та Дахака та ще десять демонів.

- Близько пів години, - відповів мисливець.

- Ну, це скорочує наш план на один пункт – кликати їх не треба. Цікаво, як вони нас знайшли? – наче сама себе запитала Данте. – Вони нас бачать?

- Данте, любе дитя, - озвався Ваал, - навіщо нам кровопролитна битва. Віддай нам Камаеля і ми підемо, - герцог дивився на мисливицю.

- Думаю, що бачать, - відповів Артур.

- Дякую. А то я не здогадалася, - дівчина глянула на герцога і пішла геть з муру. Вона разом із Артуром вийшли у двір замку. Там уже були Кем, Гавриїл, Джеймс, Кріс, Френкі та Кая. – У нас все готове?

- Так, - відповів Джеймс.

- Чудово. Тоді по місцях.

- Бажаю удачі, - Артур обійняв Данте. – Знаю, що до кінця цього дня ми знову побачимось.

- Підтримую, - до мисливиці підійшла Френкі і теж обняла подругу.

- Не будемо зараз заливати все сльозами. Ідіть на свої позиції. І знайте, кожному з вас я готова довірити своє життя, - сказала Данте. Друзі послухали її та пішли. З нею залишилися Кем, Гавриїл та Кріс. - Крістофер, ти теж йди.

- Люблю тебе, - він міцно обійняв Данте. - Радий, що ми познайомилися, і при першій зустрічі ти не вбила мене, - перевертень усміхнувся. - Залишаю тебе в надійних руках. Бережіть себе, - Кріс пішов.

- Давайте вже покінчимо з ними, - звернулася Данте до янголів і дістала меч Михаїла. – Потрібно завершити цей гештальт довжиною в століття.

- Підтримую, - Камаель дістав свій меч.

Данте озирнулася. Позаду неї, на одному з балконів, стояв Джеймс. Дівчина кивнула йому, і той одразу ж почав промовляти текст етруською мовою. За хвилину захист замку, який маг так ретельно вибудовував, почав руйнуватися. Невидимий купол упав. Демони увійшли на територію Ордену.

- А тут мило, - двором замку ходив Ваал і оглядався. - Мабуть, я тут обживуся, коли уб'ю вас, - звернувся герцог до Данте та Кема.

- Важко буде мешкати в замку, коли твоя голова буде насаджена на спис, - відповіла Данте.

- Мила дитя, - звернулася до дівчини Дахака, - це не твоя битва. Віддай нам Камаеля, і ти не постраждаєш.

- Миле? Давно мене ніхто так не називав. Є нюанс: Кем не хоче йти до вас, а я не хочу його відпускати.

- Що ж, - Ваал створив вогняну кулю, яку тримав в руці, - тоді прощавай, - він кинув вогонь у Данте та Кема.

- Не так швидко, - від вогню дівчину та янгола захистив Гавриїл. – Вітаю, Ваале, Дахако.

- Гавриїл, - звернулася Дахака до архангела, - давно не бачилися. Нам є про що з тобою поговорити.

- Давайте закінчимо все швидко, - запропонував Ваал, - і ніхто не постраждає. Ну, окрім Камаеля.

- У мене немає звички йти на повідку у демонів. Ну, чи герцогів, - відповіла Данте.

- Ми знаємо, що твої друзі в замку, - почала Дахака. – Наші слуги готові роздерти їх. Востаннє пропонуємо: віддай Камаеля і ніхто не постраждає.

- Мої друзі можуть постояти за себе. Вбити парочку демонів їм не важко, - відповіла Данте.

- Як забажаєш, - Дахака наказала демонам знайти друзів Данте та вбити їх. Ті слухняно почали виконувати наказ. Близько двадцяти демонів зайшли у двір замку. Деяким із них не вдалося пройти далі. Мов невидимий бар'єр щось не пускало їх далі. Ті, що обійшли його – розбіглися замком у пошуках друзів Данте.

- Цікаво. Попалися на першому етапі, - мовила Данте.

- Що це? Чому ми не можемо зрушити з місця? – поцікавився один із демонів.

- Пастка, - спокійно відповіла Дахака, і доторкнулася до трави рукою. Відразу пастки, які стримували демонів, проявилися. - Думаєш, я не зможу їх прибрати? Дурна, - герцогиня зібралася вдарити по землі, тим самим знищивши печатку.

- Думаю, праведний гнів і кілька блискавок не дозволять цього зробити, - відповіла Данте. За мить небо над замком затягло майже сірими хмарами. Ще за секунду шість блискавок точно потрапили по демонах, спопеливши їх. – Добре, коли ти знаєш мага, який може керувати погодою. До речі, про неї: якась погода сьогодні не дуже, чи не так?

- А ти розумна, - Ваал усміхнувся. Він дістав свої мечі. Дахака зробила те саме. - Нічого, скоро я зітру усмішку з твого обличчя.

- Так уперед. Чого чекаєш?

Герцоги накинулися на Данте та ангелів. Кожне зіткнення їхніх мечів супроводжувалось сильним гулом. Противники використовували не лише їх. У хід йшли їх надприродні сили: телекінез, вогонь, блискавки. Усі нападки герцогів вдавалося відбити. Данте сильно ляснула в долоні, герцогів відкинуло на кілька метрів назад.

- Хіба люди мають таку силу? - запитала Дахака брата, коли піднялася з землі.

- Ні, - відповів той. - У ній ангельська сила. Не знаю, як це вдалося.

Герцоги знову кинулися у бій. Цього разу Дахака зійшлася у поєдинку з Гавриїлом, а Ваал – з Данте та Кемом.

- Привіт, красень, - звернулася Дахака до архангела. – Давно не бачились.

- Не можу сказати, що радий бачити тебе, - відповів Гавриїл. Архангел та герцогиня зійшлися у поєдинку. Щомиті лунав звук металу їхніх мечів. Явної переваги не мав ніхто. Потім Гавриїл взяв ініціативу. Йому вдалося схопити Дахаку.

- Пам'ятаєш нашу останню зустріч? Ти мені залишив нагадування про себе – величезний шрам.

- Він доповнює твою потворну сутність, - в'їдливо сказав Гавриїл.

- Як це твою, – Дахака різко вирвалася від хватки янгола. Герцогиня залишила глибокий поріз від лівої щоки, через око та брову, до середини чола архангела. Гавриїл закричав від болю. - Це тобі нагадування від мене. Один із найпрекрасніших архангелів тепер не такий уже й прекрасний.

Те, що сталося, побачила Данте. Вона глянула на Кема. Той зрозумів, що мисливиця має намір зробити і кивнув їй на знак згоди. Він залишився один боротися з Ваалом, поки Данте кинулася допомагати Гавриїлу. Вона підбігла до нього, щоб побачити, наскільки все погано. Яскраво-срібляста кров, яка продовжувала світитися, повільно сочилася крізь долоню, якою архангел прикрив поранення.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍