Агата Задорожна - Страви сердечні, Агата Задорожна

– Ну і що в нас тут є? – запитала я повільно, обертаючись до іскор. Але зустріла тільки пустоту – чари зникли, як не бувало, наче я собі їх придумала. Голос заглух у вкритих мохом стінах печери й заслаб, не долетівши до протилежного кутка зали. 

Я ступила кілька обережних кроків далі, і десятки моїх викривлених відображень відбилися у високих кристалах. А тільки тоді я побачила його – коло з обережно викладених каменів, усіх вкритими давніми письменами, а в центрі – велике, розміром з мою голову, яйце.