Євгеній Шульженко - Гра почалась 1. Племʼя, Євгеній Шульженко

Діти племені Вітрів погодили, що мають триматись разом. Як мінімум, треба відібрати у одного з чемпіонів зброю. Та й взагалі, бійки для племені Вітрів не в новинку. Будемо вважати, що це козир в рукаві. Хоча губернатор не дурний, це теж міг врахувати. Тому в цих Іграх треба добре зіпсувати настрій імениннику – а саме, виграти Дитячі Ігри. На тому і зупинились. Та трохи подрімали.

 

Як тільки Мілану та Іллю посадили в клітки, закрили замки, та повезли на гору. Вже в в’язниці було чути, як зверху зібрався натовп та скандував, бажаючи початок Ігор. Всі полонені яких бачила Мілана, виглядали переляканими, тремтячими та знесиленими. Тільки воїни племені Вітрів переглянулись та всміхнулись один одному.

Візки підняли на гору та вивели на поле зі сторони входу до стадіону. Діти на трибунах закричали гучніше, розуміючи що шоу от-от почнеться. Та десь там на трибунах сиділи Роня та Аня, Ксенія та напевно Тьомка. Хто очікував видовище, а хто тремтів та переживав за своїх друзів.

Поле стадіону було добре освітлено. Всі декорації були на місцях. Ближче до кліток були басейн з вишками, та декоративний замок з ящиків та сіток, трохи далі дерев’яна піраміда та скейт-парк. Ще далі сипучі піски та стінки для скелелазіння. Напроти цих стінок розгортався великий лабіринт з сіна. Що ж, Гра, ось ти і поквитаєшся з нами.

До кліток підійшли охоронці та познімали замки. Полонені вилізли, невпевнено потягуючись та оглядаючись вперед. В цей момент всі почули голос губернатора.

Жителі міста Сонця, - крикнув Євген, - сьогодні особливі Дитячі Ігри. Сьогодні мій скромний день народження, - він перевів подих, - і в цих Іграх я хотів би виразити всім вам подяку, за те що я маю честь бути серед вас! Тож, давайте не будемо розтягувати все та крикнемо разом. Нам потрібні діти!

Натовп заревів «Нам потрібні діти!», вуха почало закладати, мимоволі Мілана підняла руки, закриваючи голову. Далі губернатор попросив тиші та нагадав прості правила. Всі хто на полі – бійці, та головне завдання бійця – отримати перемогу. Полонені ж, які отримають перемогу над чемпіонами та отримають зброю – вважаються чемпіонами автоматично. На полі приймають участь десять чемпіонів та тридцять полонених. Мілана та Ілля підійшли один до одного, міцно взялись за руки та присвиснули. Треба буде попрацювати.

Свисток. Дитячі Ігри почались.

В мить всі полонені розбіглись хто куди. Мілана та Ілля залишились на місці, видивляючись перешкоди та чемпіонів. Дітям племені Вітрів потрібно буде здолати двох чемпіонів, оскільки їх двоє. Обидва добре займались скелелазінням, та часто бували в дитячих кімнатах з сітками. Тому, перше що було на шляху, це саме декоративний замок. Побігли до замку.

З різних сторін почулись крики дітей, сміх з трибуни, та переможні викрикування чемпіонів. Мілана підбігла до замку та залізла на вежу. Ілля кинувся до іншої вежі. Головне завдання зараз – заплутати чемпіона та відібрати зброю.

З вежі відкривався невеликий вид на поле, тому дівчина одразу побачила одного чемпіона, що виглядав полонених. Вона замахала до нього руками, а потім показала образливий жест пальцем руки. Чемпіон побачив це неподобство, закричав та побіг в сторону декоративного замку.

Чемпіоном був здоровенний хлопець, який десь знайшов обладунки гладіатора. На голові шолом, груди закриті щось типу броні, на ногах римські сандалі. А от в руках він тримав не палицю, а довгу биту. Вона була дерев’яна, але дівчина б не здивувалась, якби губернатор дозволив металеву. В цей момент Ілля свиснув Мілані, показуючи, що він теж готовий до Гри. Залишилось очікувати гостя, але й дивитись по сторонам, щоб не з’явились інші чемпіони.

Сітку замку трохи хитнуло, та Мілана повернувши голову, побачила, що звідкись з’явився один з полонених. Він почав дертись вгору. Та це теж помітив чемпіон. Вирішивши, що всі на замку з однієї групи, чемпіон добіг до сітки. Вхопивши полоненого за одяг, потягнув на себе. Хлопець не втримався та впав на спину. Коли він побачив, що над ним стоїть величезний чемпіон в обладунках, закрив голову руками та заплакав.

Чемпіон мав відтягти полоненого в зону переможених, лише тоді вважалось, що боєць вийшов з гри. Альтернативний варіант – якщо полонений буде без тями, лишити його на місці. Все це було не в планах Мілани, тому вона почала кричати та ображати страшного воїна. Той почувши таке, розізлився та вдерся до декоративного замку. Мілана зіскочила з вежі всередину та почала носитись між сітками. Чемпіон же заскочивши за дівчиною, почав махати битою, та було пару раз коли зброя майже дотягнулась до Мілани. В останню мить, дівчина відскакувала, та біта пролітала вниз, вдарялась об декоративну траву поля.

Командирка племені Вітрів різко зупинилась та подивилась на велетня, потім нахилила голову в сторону та показала кудись пальцем. Гладіатор здивувався, та подивився в сторону пальця. А там, на сітці висів Ілля, який в ту ж мить налетів на чемпіона прямо ногами в груди. Чемпіон не втримався та впав. Біта вилетіла з рук та покотилась до ніг Мілани.

Ти перший, - мовила Мілана, показуючи Іллі на зброю, - та оскільки нам потрібно тягти цього велетня до зони переможених, ми його просто вирубаймо.

Ілля підскочив до чемпіона, та навченим в в’язниці прийомом сильно та точно вдарив по шиї. Хлопець розплющив очі, смикнувся та знепритомнів. Для вірності, ноги гладіатору замотали в вузол тією самою сіткою, з якої був складений декоративний замок.  Ілля схопив біту, повернувся до Мілани та всміхнувся. Перший є. Біжимо до стінки для скелелазіння.