Андрій Кузьменко - Кузьма Скрябін. Повне зібрання творів

без вазеліну! (3)

Вже вісімнадцять років любим цю країну!

Нічого нам не світить, пора вже зрозуміти,

Рятуйте свої діти, бо за рульом бандити.

Для них ми — біомаса, як другосортне м’ясо,

І скормлять нас собакам, як треба буде так їм.

Ми прикрили совість спортивними штанами

І тільки у кишенях махаєм кулаками,

А на біг-бордах наглі морди

Б’ються в груди дорогих піджаків.

Приспів.

Еволюція

Я довго думав, що я хотів би ще мати,

Чого і скільки по мішках наскладати,

Хто має гроші, той хоче мати їх більше,

Хто має владу, той вже на землю не зійде.

Приспів:

Лий! На нас воду лий, замало не буде.

Лий! Нам очі промий, щоб бачили люди,

Куди вони йшли дві тисячі років,

І ніби разом, а такі одинокі,

Щоб бачили всі, що ми залишаєм

Для нових людей, яких ще немає.

Лий! На нас воду лий...

Лий! Нам очі промий...

Я довго думав, що буде з нами за роки,

Чи, може, раптом щось поміняється трохи?

Чи, може, знову нам треба мавпами стати,

Щоби нормально спочатку жити почати.

Приспів.

Якби я знав

Я би сів на сходах,

Десять років навіть чекав,

Поки ти достигнеш,

Боже милий, якби я знав...

Я би застелив землю ніжними перинами,

Я би посадив дерева з апельсинами,

Яка різниця? — Того всього нема...

Я втопив би в морі

Свою зависть і своє зло,

Я би всіх пробачив,

Тільки щоби нам повезло.

Я б замалював стіни

Чудними картинами,

Я би закидав дорогу

Квітами чарівними.

Дорого коштує слово «любов»,

Часом не відчуєш, що ти знайшов,

Роки — то не гроші, їх не вернеш,

Раз її відкинеш — назад не візьмеш...

Життя як ескалатор:

Хтось зійшов, а хтось став,

Вся різниця в тому,

Що там в кінці не вокзал.

Я би написав, я б намалював,

Яка різниця?..

Дорого коштує слово «любов»,

Часом не відчуєш, що ти знайшов,

Роки — то не гроші, їх не вернеш,

Раз її відкинеш — назад не візьмеш...

Дорого коштує слово «любов»...

Роки — то не гроші, їх не вернеш...

Квінти

Вони жили красиво, як вміли,

Бісилися, пили вино і любили

Відкинутись в кріслах своєї машини,

Під музику рахувати години.

Приспів:

Та ніщо не вічне, а любов тим більше,

Він хотів як краще, а віддав назавжди,

А вона чекала, просто сил не стало —

І струна порвалась!

На заправках і в аеропортах

Було їм, як у ліжку, комфортно

Тулитися просто один до одного,

Так ніби навколо немає нікого.

Приспів.

Ти його болиш десь всередині,

Провалився міст на половині.

Мобільного екран плаче словами,

Може, і добре (весь куплет — 2).

А тепер вона з іншим шукає

Ту штуку, що буде їх вчити літати,

А пам’ять вперто ніяк не стирає

Попереднього юзера файли.

Приспів.

Я не тримаю зла

А знаєш, про мене різне говорять люди,

Бо люди різні, як й різне чули,

А що не чули, то добрехали,

Коли завидно стало.

Часом одні кричали, що я продався,

А другі: «Ти — молодець, не здався!»

І на чиєму тут боці правда,

Хто би нам всім сказав би?!

Приспів:

Я не тримаю зла зовсім ні на кого,

Жити кайфово так, як дякую Богу.

Я не тримаю зла зовсім ні на кого,

Жити кайфово так, як дякую Богу.

А знаєш, злі язики в чатах, в Інтернеті

Про мене кажуть, що я недалекий,

А інші чують ту силу слова

І кажуть, що помогло їм.

Шкода тих, що плюють, замість цілуватись,

Тих, що клянуть, замість усміхатись.

І часом хочеться їх послати,

А краще заспівати.

Приспів (2).

Радіо любов

2012

Говорили і курили

Ми познайомились з тобою у вагоні метро,

Людей напхалося конкретно, як сільодки в відро.

Мене до тебе притиснули, відвернутись я не міг,

І ми у позі еротичній були загнані в тупік.

Інтелігентний мужчина, український інженер,

Я від викиду гормонів три зупинки чуть не вмер.

Зашипіли двері, станція «Хрещатик» —

І народ почав з вагона, як картопля, випадати.

Переплетені тілами, виїжджаєм з-під землі

І відчуваєм, що так просто нам не розійтися, ні.

І я лечу, як метелик, забігаю в генделик,

Замовляю нам дві кави збудоражити уяву.

Приспів:

Ми цілий день так сиділи, говорили і курили,

Пахли димом і любов’ю, говорили і курили.

 Потім люди прийшли і до нас підсіли,

Ми посунулися трохи, говорили і курили.

І їли ми пиріжки, томатним соком запили

І з червоними вусами говорили і курили.

Потім трохи помовчали, трохи відпочили,

Взяли закурили і знов заговорили.

Коли вечором я сьорбав із пакета бульйон,

Нагадав собі, що не спитав у тебе телефон.

Кілька спальних районів, посередині

Дніпро, Київ — місто невелике, ми зустрінемось в метро.

І зранку знову ниряю у підземні тунелі,

І несе мене до тебе ця криклива канітєль,

І