Джейн Лоурен - Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен

- Знаєш… Багато чого відбувалось між нами протягом всього цього часу. Між нами були і сварки, і перемир'я, і навіть розлучення відстанню та часом... У нас були складні часи, але, на мою думку, ми впоралися, йдучи всім неприємностям назустріч разом. Я ніколи ні у кого не закохувався раніше і тому не вірив у шалене кохання, про яке пишеться у книгах та показується у фільмах. Але коли я побачив тебе, ці думки перевернулися з ніг на голову. Я ще досі пам'ятаю нашу першу зустріч і нашу прогулянку. Особливо наш перший поцілунок на твоїй кухні, після якого я зрозумів, що втрачаю розум, – усміхнувся Дейв і я повторила за ним, згадуючи ту ситуацію. - Я ніколи не думав, що здатен відчувати, дбати й кохати, але ти дала мені можливість навчитися цьому. І зараз я впевнено можу сказати, що до нестями закоханий у тебе, Ані. І ти саме та, з якою я хочу провести усе своє життя у більш важливому статусі. Аніка Айлен, ти вийдеш за мене?

Закінчивши своє признання, хлопець відкрив коробочку, яка лежала у його руках. Там лежало тоненьке золоте колечко з маленьким камінчиком.

Тримаючи у руках букет, я завмерла при погляді на обручку. По моїх щоках знову потекли сльози, але вони були тільки від радості. Серце шалено застукало у грудях, приводячи мене до тями.
Я мовчки подивилася на Лію з Адамом. Подруга також заплакала, а Адам, дивлячись на мене, кивнув, щоби я погодилася. Знайшла поглядом маму з татом. Вони усміхаючись дивилися на мене і з нетерпінням чекали відповіді. Нарешті я глянула в очі своєму коханому. Він нервувався через те, що від мене довго не було відповіді, це було помітно. Я усміхнулася йому, тихо промовляючи:

- Так…

- Що? - він, мабуть, не почув, що я там тихо прошепотіла собі на вухо.

- Я вийду за тебе, - відповіла голосніше я і Дейв полегшено видихнув.

Він піднявся і, взявши мою долоню, акуратно одягнув колечко на пальчик, після того ніжно цілуючи руку. Ми переглянулися. Я обхопила його за шию та притягнула до себе, солодко цілуючи. Його долоні лягли на мою талію. Навколо всі почали плескати та викрикувати привітання.

Яка це неймовірна атмосфера! Я досі не можу отямитися від такої неочікуваної ситуації. Ще хвилину тому я хотіла спіймати букет, щоби натякнути Дейву на те, що хочу заміж, а зараз стою вже заручена. ЗАРУЧЕНА. Ох, як це гарно звучить.

Тут до нас підбігли Адам і Лія, потягнувши від всіх на вихід із зали. Вони привели нас на невеличкий балкон, з якого було видно красиве велике озеро, яке освітлювалося ліхтариками. Краса...

- Отже, випиймо за ще одних молодих, - промовив Адам і вийняв зі свого піджака пляшку шампанського, а Лія звідкись витягла келихи. Вони наперед все розпланували! Я стояла мовчки, не знаючи, що сказати. У мене ще досі ейфорія після вчинку Паркера.

- Ти як? - запитав мене на вушко Дейв.

- У мене шок. Як ти додумався до такого?

- Якщо чесно, не я додумався. Я планував зробити пропозицію ще після твого Дня народження у квітні, але ми посварилися у той вечір через те, що я затримався на роботі. Мій план не вдався. Я поділився про це з нашими дорогими друзями й Лія запропонувала ідею, щоби освідчитись тобі на їхньому весіллі. Адам теж був не проти.

- Все вірно, - вигукнула Лія і простягнула нам келихи.

- Отже, ви все знали? - запитала я Лію та Адама, на що вони загадково усміхнулися.

Я мала рацію.

Адам прокашлявся і мовив:

- Так, все! Зараз говорю я. Я хочу підняти цей келих за всіх нас. За ті моменти, які ми пройшли і як разом страждали. Як ми зустрілися... До речі, я ніколи не забуду того, як ви обоє виганяли мене з дому, коли я тільки приїхав, - він показав на мене і Лію. - Як ми разом святкували Новий рік, як разом гуляли, як разом дбали одне про одного - всі ці моменти назавжди закарбуються у моїй пам'яті. Де б я зміг подумати, що після переїзду на всі 360° обернеться життя моє і Дейва. Правда? - запитав Адам Дейва, на що той, усміхнувшись, кивнув. - І зараз я дякую долі за те, що вона привела нас сюди, у Вашингтон, і познайомила з вами, дівчата. З нашими майбутніми партнерками по життю. Тому випиймо, мої друзі, за нас. І щоби ми завжди трималися разом.

- За нас, - промовила Лія, обійнявши за руку свого чоловіка.

- За нас, - відповіли одночасно ми з Дейвом і підняли келихи, щоби відсалютувати ними.

Попереду на нас чекає нове і ще більш цікаве життя. Ми будемо йти тільки вперед, не обертаючись назад.

Ми щасливі разом. Це найголовніше.

 

Дякую кожному з вас за підтримку і натхнення. За ваші коментарі, за зірочки і за безмежну підтримку. Це так приємно! Без вас цієї історії б не було. Я знаю ніки і аватарки всіх, хто часто коментував і писав мені, вам окреме велике дякую! Ваші слова надихали мене працювати більше і краще.

Далі на вас чекають дві бонусні глави, які розкажуть, як склалося життя наших героїв і надалі.

А пісня них запрошую вас до прочитання моєї нової трилогії "Дозволь мені...". Перша книга називається "Дозволь мені пізнати тебе" - ви можете знайти її на моїй сторінці.
Там ще цікавіше :)

До нових зустрічей! Люблю і обіймаю кожного з вас❤ Завжди ваша Джейн Лоурен.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно