Кен Фоллетт - Ніколи, Кен Фоллетт

не відреагувала. Тож я й питаю в себе: може, китайці мають на неї вплив?

Полін спитала:

— Що він хоче цим сказати?

Мур вів далі:

— Аж раптом виявляється, що частка акцій As If належить Китаю. Цікаво, правда?

Полін звернулася до Ґаса:

— Можете перевірити?

Він уже сидів з телефоном:

— Працюю над цим.

— «Шанхай дата ґруп» належить до найбільших китайських корпорацій, — мовив Мур. — Авжеж, формально це незалежна компанія, але ж усім відомо, що кожнісінька китайська компанія підпорядковується всемогутньому президентові Ченю.

Ґас сказав:

— «Шанхай дата ґруп» належать два відсотки акцій As If і вона не має своїх представників у раді директорів.

— Два відсотки! І це все?

— Але ж Мур цифр не назвав.

— Ні, і не назве, бо це зіпсує весь його фокус.

— Більшість його прихильників гадки не має про те, що таке акції і як вони працюють. Тепер вони вважатимуть вас маріонеткою Ченя.

З-за дверей вигулькнула сива голова дворецького Сайруса:

— Пані президентко, вечеря готова.

— Дякую вам, Сайрусе. — Полін імпульсивно кинула Ґасу: — Можемо обговорити все це за вечерею.

— Я нічого не планував.

Повернулася до Сайруса:

— Там вистачить на двох?

— Гадаю, так, — відповів він. — Ви замовляли омлет і салат. Певен, у нас знайдеться ще трохи яєць і капусти.

— Прекрасно. І відкоркуйте пляшку білого вина для містера Блейка.

— Слухаюсь, пані президентко.

Перейшовши в їдальню, вони сіли за стіл навпроти одне одного. Полін сказала:

— Завтра вранці можемо випустити заяву стосовно частки «Шанхай дата груп».

— Я поговорю із Сандіпом.

— Але хоч що він казатиме, воно повинне бути узгоджене з Мак-брайдом.

— Добре.

— Новина розлетиться швидко.

— Це правда, але після того він вигадає щось нове. Нам необхідна стратегія, як показати вас розсудливою кризовою менеджеркою, яка розуміє, що робить, на відміну від галасливого хвалька, готового пащекувати на догоду виборцям.

— Гарний план.

Обговоривши подробиці за вечерею, вони перейшли в Східну залу для раутів. Сайрус приніс каву й сказав:

— Пані президентко, якщо ви не заперечуєте, обслуга вже йде додому.

— Звісно, Сайрусе. Дякую.

— Як вам щось знадобиться, викликайте мене.

— Я ціную вашу допомогу.

Сайрус пішов, і Ґас підсів до Полін на диван.

Вони залишилися самі. Обслуга повернеться, лише якщо викликати. Поверхом нижче були офіцери Секретної служби й капітан армії з ядерною валізкою. Ніхто з них не підійметься сюди без нагальної потреби.

Їй сяйнула божевільна думка, що просто зараз можна затягнути Ґаса в ліжко, і про те ніхто не довідається.

«Це класна річ, якої, однак, ніколи не станеться», — подумала вона.

Він заглянув їй в обличчя, наморщив чоло й спитав:

— Що?

Почала:

— Ґасе...

У неї задзвонив телефон.

Ґас промовив:

— Не беріть.

— Президент не може ігнорувати дзвінків.

— Аякже. Вибачте.

Вона відвернулася від нього й відповіла. Дзвонив Джеррі. Відігнавши зайві думки, сказала:

— Привіт! Як поїздка?

Встала, повернулася спиною до Ґаса і відійшла на кілька кроків.

Джеррі відповів:

— Непогано. Ніхто не потрапив у лікарню чи в’язницю, нікого не викрали — все йде за планом.

— Рада це чути. Піппі подобається?

— Їй тут дуже класно.

Джеррі говорив збуджено. Полін здогадалася, що і він задоволений.

— Що їй більше до душі: Гарвард чи МТІ?

— Скажу тільки, що вибір буде складний, бо вона в захваті від обох вишів.

— Отже, треба підтягнути оцінки. Як інші дорослі?

— Містер і місис Ньюбіґін невдоволені, бо все не так, як вони очікували. Амелія — молодець.

«Я й не сумнівалася», — подумала Полін.

Джеррі спитав:

— Як ти?

— Добре, а чому питаєш?

— Ну не знаю. У тебе просто голос якийсь... напружений. Але, думаю, так і має бути. Зрештою, криза в розпалі.

— Кризи стаються постійно. У мене напружена робота. Але сьогодні ляжу раніше.

— У такому разі, солодких снів.

— І тобі. Добраніч.

— На добраніч.

Скінчивши розмову, вона відчула, що зовсім заморилася.

— Ого, — промовила, розвертаючись. — Дивно це було.

Але Ґас уже пішов.

* * *

О шостій ранку Полін зателефонував Сандіп. Думала, він хоче поговорити про «Шанхай дата ґруп», але, як виявилось, ні.

— Докторка Лафаєтт дала інтерв’ю місцевій газеті в Нью-Джерсі, — сказав він. — Редактор — її родич.

— І що вона їм розповіла?

— Посилаючись на вас, сказали, що два американці в обмін на сто три китайці — вигідна угода.

— Але ж я сказала...

— Я знаю, що ви їй сказали: був там І все чув. Ви говорили про тс, як цю справу може розглядати комуністичний уряд Китаю.

— Саме так.

— Газета страшенно пишається ексклюзивом і рекламує новий номер у соцмережах. На жаль, люди Джеймса Мура вже отримали його.

— От же паскудство.

— Він написав у твіттері: «Полін вважає вбивство двох американців вигідною угодою. Я так не думаю».

— Ти бач який мудрий.

— Мій пресреліз починається зі слів: «Провінційні газети можуть помилятися, але кандидатові в президенти видніше».

— Гарний початок.

— Бажаєте почути решту?

— Нема часу тягнути. Розсилайте.

За першою чашкою кави Полін подивилася новини. Там усе ще показували повернення Джоан Лафаєтт в аеропорт імені Кеннеді, після чого починався репортаж про знахідку Джеймса Мура, що знімав усілякий лоск із тріумфу Полін.

Думками вона повсякчас поверталася до вчорашнього вечора. Пересмикнулася на спогад про те, як гадала, буцімто ніхто не дізнається, якщо затягнути Ґаса в ліжко. У Білому домі такої інтрижки не приховаєш. Гасові довелося б іти від неї посеред ночі через численні коридори, далі прямувати хідником до машини й виїжджати з території, де б його достоту побачило з пів десятка охоронців та агентів Секретної служби, не кажучи вже про прибиральників та обслугу. І кожен з них замислився б, з ким це він був і чому затримався так допізна.

Навіть о дев'ятій вечора його від'їзд, певно, викликав кілька здивованих поглядів людей, котрі знали, що Джеррі та Піппи немає в місті.

Прогнавши з голови ці думки, вона зосередилася на безпеці Америки.

Вранці зустрілася з очільником адміністрації, міністром фінансів, головою об’єднаного комітету начальників штабів та керівником більшості Конгресу. Виступила з промовою перед власниками малого бізнесу на доброчинному обіді, з якого, як завжди, поїхала до початку трапези.

Перекусила канапками в компанії Честера