Рік Рірдан - Зниклий герой, Рік Рірдан

L ДЖЕЙСОН

На Джейсона кинувся вовк. Він зробив крок назад і з приємним ляскотом ударив навідліг своєю деревинкою по звіриній морді. Мабуть, убити чудовисько могло тільки срібло, але хороша старомодна дошка була здатна забезпечити добрячий головний біль.

Він повернувся на звук копит і побачив грозового духа-коня, що нісся на нього. Та перш ніж дух встиг затоптати Джейсона, той стрибнув угору, вхопився за димну шию і піруетом приземлився на конячу спину.

Грозовий дух став на диби. Він спробував струсити Джейсона, а потім розчинився в серпанок, щоб звільнитися від вершника, але якимсь чином Джейсон утримався верхи. Хлопець наказав коню залишатись у твердій формі, і той, здавалось, не зміг відмовитися. Джейсон відчував, як створіння бореться із ним. Він відчував його бурхливі думки — цілковитий хаос, що рвався назовні. Знадобилась уся воля, щоб нав’язати коню власні бажання й утримати його під своєю владою. Джейсон подумав про Еола, що наглядав за тисячами духів, схожих на цього або навіть гірших. Не дивно, що володар вітрів трошки збожеволів після століть такого тиску. Але Джейсон мусив підкорити лише одного духа і просто не міг не перемогти.

— Тепер ти мій, — сказав Джейсон.

Кінь брикнувся, але хлопець міцно тримався. Грива створіння спалахувала, поки він кружляв навколо порожнього басейну, а копита залишали мініатюрні грози — бурі, — куди б вони не ступали.

— Буря? — запитав Джейсон. — Так тебе звуть?

Кінь потряс гривою, очевидно, задоволений тим, що його впізнали.

— Добре, — сказав Джейсон. — А зараз у бій!

Він кинувся в битву, розмахуючи скрижанілим шматком дерева, відбиваючись від вовків і пролітаючи крізь інших венті. Буря виявився сильним духом, і щоразу, коли він пролітав крізь одного зі своїх побратимів, то випускав таку потужну блискавку, що інший дух перетворювався на безпорадну туманну хмару.

У хаосі Джейсон мигцем побачив друзів. Пайпер оточили земленароджені, але вона начебто давала собі раду. У розпалі битви вона мала настільки вражаючий вигляд, майже випромінювала красу, що земленароджені з благоговінням витріщались на неї і забували, що насправді повинні її вбити. Вони опускали палиці та ошелешено дивились, як вона з посмішкою нападає на них. Вони усміхались у відповідь — поки Пайпер не розрізала їх на частини кинджалом, і від них залишались тільки купки бруду.

Лео взяв на себе саму Хіону. За звичних обставин битись із богинею було б самогубством, але Лео якнайкраще підходив для такої роботи. Вона не припиняла викликати крижані кинджали, щоб кидати в нього, шквали пронизливого вітру, сніжні урагани. Лео пропалив усе. Його тіло цілком охопили червоні язики полум’я, наче його облили бензином. Він рушив на богиню, тримаючи в руках два молотки із срібними кінцями, щоб здихатись від будь-якого чудовиська, що трапиться йому на шляху.

Джейсон зрозумів, що Лео був єдиною причиною, чому вони досі живі. Його вогняна аура підігрівала весь внутрішній двір, протидіючи зимовому чаклунству Хіони. Без нього вони б давно скрижаніли, як мисливиці. Куди б не ступав Лео, крига танула на каміннях. Навіть Талія почала потроху танути, коли Лео пройшов поряд.

У Джейсона кінчалися вороги. Вовки лежали безсилими купками. Деякі вислизнули в руїни, повискуючи через рани. Пайпер заколола останнього земленародженого, і той звалився на землю купою бруду. Джейсон проскакав на Бурі крізь останнього вентуса і перетворив його на пару. А потім він розвернувся і побачив, як Лео мчить на сніжну богиню.

— Ви запізнилися, — гаркнула Хіона. — Він пробудився! І не думайте, що ви чогось тут досягли, напівбоги! План Гери нізащо не спрацює. Ви роздерете одне одному горлянки, перш ніж отримаєте змогу зупинити нас.

Лео запалив свої молотки і кинув їх у богиню, але вона перетворилась на сніг — білу розсипчасту подобу самої себе. Молоти влетіли в снігову жінку і перетворили її на паруючу купку сльоти.

Пайпер ледве не задихалася, однак усміхнулась до Джейсона.

— Гарний кінь.

Буря став дибки, і блискавка заіскрилась на його копитах. Той ще кривляка!

Тоді позаду пролунав тріск. Тала крига на клітці Гери осипалась, і богиня крикнула:

— О, не зважайте на мене! Тут усього лише вмирає цариця небес!

Джейсон спішився і наказав Бурі залишатись на місці. Усі троє напівбогів стрибнули в басейн і кинулись до шпиля.

Лео нахмурився.

— Е-е, тіє Каллідо, ви коротшаєте?

— Ні, йолопе! Мене поглинає земля. Покваптесь!

Хоч яку нелюбов відчував Джейсон до Гери, але те, що він побачив усередині клітки, його стривожило. Богиня не просто тонула — земля навколо неї здіймалась, наче вода в резервуарі. Рідке каміння вже дійшло їй до колін.

— Велетень прокидається! — сповістила Гера. — Ви маєте лише кілька секунд!

— Зрозуміло, — сказав Лео. — Пайпер, потрібна твоя допомога. Поговори з кліткою.

— Що?

— Поговори з нею. Використай усе, що маєш. Переконай Гею заснути. Заколисай її. Просто змусь її сповільнитись, постарайся зробити так, щоб завитки послабшали, поки я...

— Гаразд! — Пайпер прокашлялась і промовила: — Агов, Геє! Чудовий вечір, еге ж? Як же я втомлена. А ти? Бажаєш трошки подрімати?

Що довше вона говорила, то більш переконливою здавалась. Джейсон відчув, як тяжчають його повіки, і йому довелось змусити себе не слухати її. Слова начебто якось подіяли на клітку. Бруд піднімався повільніше. Завитки трохи пом’якшали і стали більш схожими на коріння дерева, ніж на камінь. Лео дістав круглу пилку із пояса. Як вона там помістилась, Джейсон не мав уявлення. А потім Лео глянув на шнур і буркнув у розпачі:

— Мені нікуди його встромити!

У яму стрибнула Буря і заіржала.

— Справді? — запитав Джейсон.

Буря нахилила голову і риссю кинулася до Лео. Лео вагався, але простягнув вилку, і її штовхнуло вітерцем у бік коня. Спалахнула блискавка, з’єдналась із зубцями вилки, і бензопила з шумом ожила.

— Чарівно! — Лео посміхнувся. — У твого коня є розетка перемінного струму!

Їхній гарний настрій протривав недовго. На другому кінці басейну обвалився величезний шпиль з таким шумом, наче дерево розломили навпіл. Зовнішня оболонка із за- витків почала вибухати зверху донизу, посипались каміння та