Скотт Ферріс - Інґа

США, якби все це було правдою?» — «гаркнула» вона (так писали в UPI). Інґа звинувачувала у цій сенсації ворогів Бутбі в британській пресі й лише могла додати: «Я не хочу, щоб ці сміховинні плітки завадили його кар’єрі»{891}.

Про себе Інґа розлютилася на Парсонс і думала подати на неї до суду, але на якій підставі? Завданням, яке переслідувало Інґу так само, як і три роки тому, було — «очистити моє ім’я. Але як цього досягти?». Інґа усвідомила, що куди б не їхала і що б не робила до цього моменту, зв’язок із Гітлером і фотографію, яка проголошувала її головним рекламним агентом нацистів у Данії, майже точно згадають, навіть в некролозі. «Питання: що ще наступного разу це минуле зруйнує в моєму житті?» — казала вона{892}.

Інґа перелічила, чого їй коштували короткі зустрічі із Гітлером. Забуваючи про те, що вона все ще розлучена протестантка, Інґа вважала, що саме спілкування з нацистами завадило їй вийти за Джека Кеннеді. Через це Джека зрештою послали за океан на війну, де «він став героєм і врятував кілька життів за рахунок власного здоров’я, яке вже ніколи не поправиться». Тепер це завадило шлюбу із Бутбі і, можливо, коштуватиме йому місця в парламенті. Вона записала, що коли Бутбі увійшов до Палати громад після того, як історія про заручини опинилася в лондонських газетах, то «його зустріли сміхом і виразами співчуття, і навіть прем’єр-міністр Черчілль — його близький друг — відцурався від нього»{893}.

Інґа згадувала, як колись пишалась, що отримала два ексклюзивних інтерв’ю із Гітлером — тоді найзахоплюючішою людиною у світі, а також похвалу, яку дістала за цей журналістський успіх. Але щойно вона перетворилася на «підозрілу фігуру, якої треба остерігатися… Ореол слави впав і перетворився на зашморг»{894}.

Досвідчений політик Бутбі зміг обернути цей випадок на свою користь. Коли стара леді-виборець під час перегонів спитала його, чи правда, що Daily Mirror писала, ніби Бутбі заручився «після бурхливого роману в апельсиновій алеї», Бутбі схопився на ноги. «Мадам, я з усією відповідальністю можу вам сказати, що не знаю — заручений я чи ні. Краще спитайте редактора Daily Mirror. Але без жодної неповаги до моїх колег-кандидатів на цих виборах, я мушу спитати вас. Подивіться на представників від півночі Шотландії і скажіть мені, хто з них, крім мене, здатен на бурхливе залицяння в апельсиновій алеї?» Бутбі всівся «під шквал сміху і аплодисментів», а голова його передвиборчої кампанії нахилився до нього і прошепотів: «Це варте тисячі голосів»{895}.

Після цього Бутбі ставився до своїх можливих заручин з Інґою як до жарту ворожої преси. Він заявляв, що зателефонував редактору Daily Mirror «спитати про те, як там мій роман із міс Арвад, і я цікавлюся саме у вас, бо сам про це нічого не знаю, а ви, здається, повністю обізнані в цьому питанні. Скажіть мені по секрету — як у мене справи?»{896} Провалившись у любові, в політиці Бутбі досяг успіхів. Його переобрали з солідним відривом, що ще примітніше, бо консерватори і прем’єр Черчілль з тріском провалилися.

Те, що Черчілль — символ британського спротиву під час найтрагічніших днів війни, втратив свій кабінет, здивувало більшість оглядачів, крім одного молодого чоловіка, який писав для видань Хьорста — Джека Кеннеді. Після конференції ООН його послали в Британію — робити матеріали про вибори. Він майже стовідсотково читав про заручини Бутбі з Інґою і про подальшу катастрофу. Хоча він не писав про свої почуття, виглядає слушним, що Джек, який сам збирався розпочати свою першу політичну кампанію, зрозумів мудрість батька, коли той наполягав на розірванні стосунків з Інґою, хоч як би боляче це не було для них обох[71]. Вигравши перевибори в липні, Бутбі спробував налагодити стосунки з Інґою. Він заявив, що навіть леді Дороті вважала, що до Інґи поставилися несправедливо, але це малоймовірно. Дороті напевно зробила б усе, щоб розбити шлюб Бутбі з Інґою чи з ким завгодно ще. Бутбі не одружувався до 1966 року, коли пошлюбив (після смерті Дороті того ж року) красиву брюнетку Ванду Санна, молодшу від нього на 33 роки.

Одразу після провальних заручин Бутбі з Інґою планували зустрітися в Англії чи Каліфорнії або ж десь посередині, але цього так і не сталося. Вони залишилися друзями і через понад десять років Інґа навідала Бутбі.

Після смерті Інґи її син — Роналд відіслав Бутбі його сумнозвісного листа на 20 сторінках, який доводив, що британець був без тями закоханий в Інґу, коли просив за нього вийти. Але важливіше те, що в листі містилися деталі дивного і вельми трагічного зв’язку з Дороті. Бутбі з радістю отримав назад листа, який він спалив разом із сотнями любовних послань від Дороті, які він роками одержував від неї. «Листи, призначені лише для однієї пари очей, не мусять читати інші», — сказав він своєму біографу{897}.

Ще два постскриптуми: хоча у Бутбі нібито й були позашлюбні діти, майже через десять років після смерті Дороті він запевнив Макміллана, що його дочка Сара була, власне, його, Макміллана дочкою; Бутбі пояснив це тим, що завжди під час сексу із Дороті мав на собі презерватив. Він не сказав, чому не розвіяв сумніви Макміллана (не кажучи вже про Сару) десятьма роками раніше{898}.