Скотт Ферріс - Інґа

років після шлюбу вона зустріла Бутбі, то сказала, що наче прокинулася від сну, який поглинув її минуле життя. Вони швидко стали коханцями.

Єлизавета — дружина короля Ґеорґа VI, відома як королева-мати в часи правління її доньки — королеви Єлизавети II, назвала Бутбі «нахабою, але не грубіяном»{882}. І, крім того, саме Дороті добивалася його, а йому подобалося, коли за ним бігали жінки. Дороті хотіла розлучитися з Макмілланом, навіть сказала йому, що їхня найменша донька Сара — дитина Бутбі, а не його. Але, хоч як це дивно, Макміллан усе ще кохав Дороті і розумів, що цей розрив зруйнує його кар’єру. Тогочасна політика Консервативної партії Британії не дозволяла балотуватися розлученим.

Не маючи можливості одружитися, Бутбі і Дороті почали жити так, наче це справжній шлюб, крім, власне, назви. Вони разом мешкали і не приховували цього. Серед аристократів було відомо про цей роман, але коли журналісти опитали громадськість, виявилося, що для простої публіки це лишалося таємницею. Якось Бутбі спробував завершити ці стосунки, одружившись на кузині Дороті Діані Кавендіш, але його коханка переслідувала пару, і шлюб протривав лише два роки. Навіть маючи чоловіка, Дороті не бажала ні з ким ділитись своїм коханцем.

Цікаво, що навіть одержавши такого листа — можливо, вона поважала відвертість Бутбі, — Інґа відповіла, що все ще приймає його пропозицію. Бутбі сподобалося те, що вони домовилися поки тримати в секреті заручини, певно для того, щоб він міг мати час розібратися з Дороті. Однак Інґа була надто захоплена такими новинами, щоб ні з ким ними не поділитися. Вона розповіла друзям, а ті — своїм друзям, і незабаром чутка дійшла до преси і до світських колумністів.

Зі свого досвіду Інґа знала: заперечувати плітку — робити ще гірше. «Що більше тебе змішують з багном, тим більше смороду», — казала вона{883}. Отримавши запитання від кількох журналістів, Інґа зробила заяву про заплановані на 22 травня заручини із Бутбі, і що весілля призначено на вересень, і що вона прийняла пропозицію, знаючи нареченого лише три дні{884}.

Новина облетіла газети у Сполучених Штатах і у Великобританії, де ім’я Інґи здалося знайомим кільком редакторам з хорошою пам’яттю: це ж та Інґа Арвад, яка робила ексклюзивні інтерв’ю з Адольфом Гітлером у 1930-ті? Вони перевірили свої старі архіви.

Розділ 65
«Ореол слави впав і перетворився на зашморг»

Новина про те, що Інґа оприлюднила їхні заручини, «спантеличила і засмутила» Роберта Бутбі. Він одразу надіслав їй телеграму з проханням «більше жодних інтерв’ю для преси. Їх постійно перекручують і це лише зрідка приносить користь». У липні Бутбі збирався балотуватись від Консервативної партії і побоювався, що розголос про такі стрімкі заручини «може завдати мені серйозної політичної шкоди»{885}. Це була одна з п’ятьох телеграм, які він надіслав Інзі того дня.

Спершу попросивши Інґу нічого не говорити, Бутбі за кілька годин передумав, і телеграфував, благаючи зв’язатися з пресою і роз’яснити, що «на цей момент немає остаточних планів стосовно шлюбу»; вони повідомлять, чи поберуться, лише після приїзду Інґи у Англію і, можливо, її зустрічі із виборцями Бутбі у східному Абердіні. Непокоячись, що Інзі не сподобається, що нею маніпулюють, Бутбі надіслав ще одну телеграму, запевняючи її, що для них це не велика проблема і що це лише «недоліки стосунків із публічною особою»{886}.

Незворушність Бутбі тривала лише кілька годин. У Лондоні вже вийшли ранкові газети і матеріали про заручини з Інґою «абсолютно його розбили». Він передрікав, що цей випадок «майже точно коштуватиме мені виборів»{887}. По-перше, з нього глузували через те, що він заручився із жінкою, яку знав лише три дні. Daily Mirror — газета, яка потужно підтримувала лейбористів на майбутніх виборах, сміялася, що Бутбі заслаб від «аромату квітучих апельсинових дерев»{888}.

Навіть гірше — почали спливати епізоди з минулого Інґи. Загалом у цьому була винна колишня суперниця Інґи — світська пліткарка Луелла Парсонс, яка пообіцяла їй «дуже милу історійку» про заручини у своїй колонці у виданні Хьорста, але замість цього видобула на світ горезвісне фото INS від 1936 року (INS теж належало Хьорсту), де йшлося, що Гітлер призначив Інґу головним рекламним агентом нацистів у Данії. Фюрер, до слова, застрелився у своєму бункері трьома тижнями раніше. Рани від війни були ще надто свіжі, щоб вибачити очевидний зв’язок із нацистами. Бутбі в паніці знову телеграфував Інзі і сказав, що у них єдиний вихід — «усе скасувати до кінця виборів»{889}.

Інґа, приголомшена неабияким шквалом телеграм і, можливо, занадто роздратована, що її минуле знову її наздогнало і що вона знову грає пасивну роль, поки її коханець приймає всі рішення, — була змушена скоритися. Вона зв’язалася з кількома журналістами, яких вважала дружніми, і заявила, що позавчорашні заручини скасовано. «За іронією долі я розриваю заручини із містером Бутбі, бо кохаю його, — сказала Інґа. — Кохаю його надто сильно»{890}.

Хоча Інґа мала 31, вона збрехала, повідавши, що їй 27 задля виправдання, що під час інтерв’ю з Гітлером була ще наївним підлітком, і знову наголосила, що будь-які її контакти з нацистами диктувалися її професійними обов’язками журналістки. Репортерам вона сказала, що чутки нібито її призначили головним рекламним агентом нацистів у Данії — безглузді. «Ви уявляєте, як би я цього березня отримала громадянство