Енді Вір - Марсіянин

- продовжила Ллюїс, - чи далеко ми зможемо відхилитись за 39 хвилин на іонних двигунах?

- Можливо на 5 кілометрів, - радіював він.

- Цього замало, - сказала Ллюїс. - Мартінезе, що, як ми спрямуємо усі наші маневрові рушії в один бік?

- Залежить від кількості палива, яке ми хочемо залишити для маневрів на шляху додому.

- Скільки нам треба?

- Я міг би обійтись мабуть 20-ма відсотками з наявної кількості.

- Гаразд, якщо ми використаємо 80 відсотків…

- Перевіряю, - сказав Мартінез, пускаючи розрахунки на своїй панелі. - Ми отримаємо дельта-ве 31 метр на секунду. (прим.п., delta-v - приріст швидкості)

- Джогансен, - сказала Ллюїс. - Рахуй.

- За 39 хвилин ми відхилимось… - Джогансен швидко друкувала, - на 72 кілометри!

- Ось воно, - сказала Ллюїс. - Скільки пального…

- Треба 75,5 відсотків наявного палива для маневрів, - сказала Джогансен. - Це доведе зону перехоплення до нуля.

- Виконуйте, - сказала Ллюїс.

- Так, капітане, - сказав Мартінез.

- Чекайте, - сказала Джогансен. - Це виведе зону перехоплення на нуль, але погін перехоплення буде 42 метри на секунду.

- Тоді у нас буде 39 хвилин, щоб зрозуміти, як загальмувати, - сказала Ллюїс. Мартінезе, запалюй турбіни.

- Так, - сказав Мартінез.

- Тпру! - сказала Енні до Венката. - Щойно дуже швидко сталось багацько лайна. Поясни.

Венкат напружив слух, щоб розчути динаміки крізь гомін у оглядовій кімнати для поважних осіб. Крізь скло він бачив, як Мітч здійняв вгору руки від розпуки.

- Запуск дуже схибив, - сказав Венкат, дивлячись на екрани за Мітчем. - Відстань перехоплення очікується надто великою. Тому вони використовують маневрові двигуни щоб скоротити розрив.

- Для чого взагалі призначені маневрові двигуни?

- Вони обертають корабель. Вони не створені для його штовхання. Гермес не має двигунів. які б швидко реагували. Є лише повільні іонні двигуни зі стійким упором.

- То… проблема розв’язана? - обнадійливо спитала Енні.

- Ні, - сказав Венкат. - Вони доберуться до нього, але вони рухатимуться на 42 метрах на секунду, коли будуть там.

- Наскільки це швидко? - спитала Енні.

- Близько 90 миль на годину, - сказав Венкат. - Нічого сподіватись, що Бек схопить Уотні при такому погоні.

- Чи можуть вони використати маневрові рушії для сповільнення?

- Вони використали усе дозволене паливо, щоб скоротити розрив. У них не вистачить для сповільнення. - Венкат нахмурився.

- То що ж їм робити?

- Не знаю, - сказав він. - А навіть якби і знав, не зміг би сказати їм вчасно.

- Справжнє лайно, - сказала Енні.

- Угу, - погодився Венкат.

- Уонті, - сказала Ллюїс. - Ти чуєш?

- Уотні? - потворила вона.

- Капітане, - радіював Бек. - Він одягнений у скафандр для ПЧД, так?

- Так.

- У нього має бути біо-монітор, - сказав Бек. - Він має транслювати. У нього не сильний сигнал, його призначення - передавати на кількасот метрів до ровера чи Габа. Та може ми зможемо його вловити.

- Джогансен, - сказала Ллюїс.

- Вже роблю, - сказала Джогансен. - Треба глянути частоти в тех-описі. Дайте секунду.

- Мартінезе, - продовжувала Ллюїс. - Є якісь ідеї, як сповільнитись?

Він похитав головою.

- Жодної, капітане. Ми просто до біса швидко розігнались.

- Фоґеле?

- Іонний рушій просто не достатньо сильний, - відповів Фоґель.

- Має ж бути щось, - сказала Ллюїс. - Щось, що ми могли б зробити. Що-небуть.

- Маю дані з його біо-монітора, - сказала Джогансен. - Пульс 58, кров’яний тиск 98/61.

- Не так вже й погано, - сказав Бек. - Нижче ніж я би хотів, та він пробув у марсіянській силі тяжіння 18 місяців, то ж це очікувано.

- Час до перехоплення? - спитала Ллюїс.

- 32 хвилини, - відповіла Джогансен.

Блаження непритомність відмінилась туманним отямленням, яке перейшло у болісну дійсність. Уотні розплющив очі та скривився від болю у грудях.

Від полотна мало що лишилось. Лахміття ширяло біля країв дірки, яку воно раніше зачиняло. Крізь неї Уотні міг бачити вид Марсу з орбіти. Обрій величної червоної планети на вигляд сягав вшир безкінечно, а розріджена атмосфера робила краї розмитими. Лише 18 осіб за всю історію особисто бачили цю картину.

- Іди в дупу, - сказав він до планети під ним.

Тягнучись до приладів на руці він скривився. Спробував знов, цього разу повільніше, увімкнув радіо.

- МЗЧ викликає Гермес.

- Уотні?! - почулась відповідь.

- Підтверджую. Це ви, капітане? - сказав Уотні.