Енді Вір - Марсіянин

- Побачимось незабаром, капітане, - радіював у відповідь Уотні.

- 4… 3… 2...

Уонті лежав у прискорювальному фотелі, а МЗЧ тремтів в очікуванні відриву від поверхні.

- Гм-м-м, - сказав він ні до кого. - Цікаво, скільки ще чекати...

МЗЧ злетів з неймовірною силою. Більшою ніж будь-який корабель з командою за всю історію космічних польотів. Уотні був втиснутий у фотель так сильно, що він навіть вдихнути не міг.

Сподіваючись на таке, він заздалегідь підклав собі під голову і шолом складену сорочку. Коли голова втислась у саморобну подушку, краї його зору стали розмитими. Він не міг ні дихати, ні рухатись.

Погін корабля експоненційно зростав, а просто у полі його погляду шалено лопотіла латка з полотна Габа. Зосереджуватись стало важко, та щось в глибині його свідомості сказало йому, що це не добре.

- Погін 741 метр на секунду, - швидко вигукнула Джогансен. Висота 1350 метрів.

- Прийнято, - сказав Мартінез.

- Це низько, - сказала Ллюїс, - Надто низько.

- Я знаю, - сказав Мартінез. - Він млявий, опирається. Що за лайно діється?

- Погін 850, висота 1843, - сказала Джогансен.

- Я не отримую достатньої потужності! - сказав Мартінез.

- Потужність двигунів на 100%, - сказала Джогансен.

- Кажу тобі, він млявий, - наполягав Мартінез.

- Уотні, - сказала Ллюїс у свій мікрофон. - Уотні, ти чуєш? Можеш дати звіт?

Уонті чув голос Ллюїс віддалено. Наче хтось говорив до нього крізь довгий тонель. він туманно спитався, чого вона хоче. Його увагу не на довго привернуло лопітливе полотно перед ним. На ньому з’явився розрив, і він хутко ширився.

Та потім його відволік болт в одній з переборок. У того було лише п’ять граней. Він задумався, чому НАСА вирішило, що болту потрібно п’ять граній замість шести. Він би потребував особливого ключа для закручування чи відкручування.

Полотно рвалось ще більше, розірваний матеріал безладно лопотів. Кріз отвір Уотні побачив червоне небо, яке розкинулось перед ним нескінченністю.

- Красиво, - подумав він.

Що вище злітав МЗЧ, то більш розрідженою ставала атмосфера. Небавом полотно припинило лопотіти, а просто витягнулось до Марка. Небо відмінилось з червоного на чорне.

- Це теж красиво, - подумав Марк.

Зомліваючи остаточно, він встиг подумати, де б він міг дістати такий гарний 5-гранний болт.

- Керованість стає ліпшою, - сказав Мартінез.

- Знову на курсі з повним прискоренням, - сказала Джогансен. - Певно, це був опір середовища. Зараз МЗЧ поза атмосферою.

- Це було наче кермування коровою, - пробурчав Мартінез, а його руки бігали по приладах керування.

- Ти зможеш його підняти? - спитала Ллюїс.

- Він вийде на орбіту, - сказала Джогансен, - але курс перехоплення міг порушитись.

- Спочатку виведіть його нагору, - сказала Ллюїс. - Потім будемо перейматись перехопленням.

- Зрозуміло. Головний двигун вимкнеться за 15 секунд.

- Тепер йде значно певніше, - сказав Мартінез. - Він більше зовсім не бореться зі мною.

- Значно нижче призначеної висоти, - сказала Джогансен. - Погін хороший.

- На скільки нижче? - спитала Ллюїс.

- Не можу сказати точно, - сказала Джогансен. - У мене є лише дані акселерометра. Нам потрібні періодичні сигнали радара, щоб визначити його справжню остаточну орбіту.

- Повернення до автоматичного керування, - сказав Мартінез.

- Головний вимикається за 4, - сказала Джогансен, - 3… 2… 1… Вимкнення.

- Підтверджую вимкнення, - сказав Мартінез.

- Уотні, ти там? - сказала Ллюїс. - Уонті? Уонті, ти на зв’язку?

- Мабуть зомлів, капітане, - сказав по радіо Бек. - Він витримав 12 G при злеті. Дайте йому кілька хвилин.

- Прийнято, - сказала Ллюїс. - Джогансен, вже маєш його орбіту?

- Маю сигнали радара. Визначаю проміжок перехоплення та погін...

Мартінез та Ллюїс напружено дивились на Джогансен, поки та рахувала на своїх програмах. Звичайно орбіту визначив би Фоґель, але він мав інше завдання. Джогансен була його заміною з орбітальної динаміки.

- Погін перехоплення буде 11 метрів на секунду… - почала вона.

- Я з цим впораюсь, - сказав по радіо Бек.

- Відстань при перехопленні буде… - вона поперхнулася. Тремтливим голосом вона продовжила: - Буде 68 кілометрів. - Вона сховала обличчі в долонях.

- Вона сказала 68 КІЛОМЕТРІВ?! - сказав Бек. - Кілометрів?!

- Прокляття, - прошептав Мартінез.

- Зберіться, - сказала Ллюїс. - Розв’язуймо проблему, у МЗЧ ще лишилось паливо?

- Ні, капітане, - відповів Мартінез. - Вони викинули орбітальну маневрову систему, щоб зменшити пускову вагу.

- Значить нам доведеться полетіти до нього. Джогансен, час до перехоплення?

- 39 хвилин, 12 секунд. - сказала Джогансен, стримуючи тремтіння голосу.

- Фоґеле,