Ярослав Гашек - Пригоди бравого вояки Швейка

таланту безсмертний твір свого попередника, а також написати його оригінальне продовження, в котрому висвітлив своє бачення коренів світової війни і прогнилого бюрократичного, бездарного і бездушного режиму.

Навколо роману К. Ванєка «Пригоди бравого вояки Швейка в російському полоні та революції» довгий час точилися дискусії. Деякі сноби від літератури називали автора «злочинцем», котрий думає лише про гроші, спекулюючи на популярності свого приятеля. Окремі критики дорікали К. Ванєку, що в його творі багато натуралізму, жовчі та брутальних сцен і виразів. Але в цьому і полягала концепція К. Ванєка — написати гірку і терпку правду про війну, як її бачив звичайний вояк, котрого примусово післали на поля кривавої бойні, в цьому і полягав пафос боротьби письменника проти війни. Такий підхід до зображення подій світової війни можна побачити і у творах інших авторів світової літератури, котрі писали про війну у ті часи. Ось чому відома чеська письменниця Марія Майєрова, прочитавши роман К. Ванєка, назвала його спадкоємцем Ярослава Гашека. Так, роман Я. Гашека відчутно відрізняється від твору К. Ванєка, але при цьому не слід забувати про те, що «коли двоє роблять одне і те ж — це не є одне і те ж» (Р. Питлік) і в цьому полягає «зерно правди» кожного талановитого художнього твору.

К. Ванєк залишив по собі також низку цікавих статей, в яких висловив свої думки про творчість Я. Гашека, котру він високо цінував (наприклад, «Пам’яті мертвого гумориста» // «Делніцка бесіда», 1924, 6 січня).

Доречним буде додати, що роман Я. Гашека чеський читач (та й міжнародний також) сприймав як одне ціле з ілюстраціями, які до нього намалював приятель письменника Йозеф Лада. Художник створив 909 ілюстрацій до роману (в т.ч. і першу обкладинку, яку лише і встиг побачити Я. Гашек до своєї смерті). З цієї поважної кількості «Швейківських» ілюстрацій 168 були намальовані художником до «закінчення», написаного К. Ванєком[192].

Такою була історія «закінчення» і продовження пригод бравого вояки Швейка, створених К. Ванєком. К. Ванєк пережив свого «співавтора» на десять років і помер від туберкульозу, яким захворів у російському полоні, на 47 році життя у Празі 18 серпня 1933 року.

Володимир МОТОРНИЙ,

професор Львівського національного університету ім. І. Франка

Коментарі

1

Бій під Кустоццою — 26 липня 1848 р. австрійці під командуванням маршала Радецького перемогли армію сардінського короля Карла Альберта, який після цього змушений був залишити Ломбардію. Радецькому було тоді 82 роки, а не 84, як говорить фельдкурат Ібль.

2

Асперн — село на лівому березі Дунаю поблизу Відня. 21 і 22 травня 1809 р. австрійці під командуванням ерцгерцоґа Карла перемогли там армію Наполеона.

3

…бився і під Липськом, за що маю гарматний хрест. — У битві під Липськом (Ляйпціґом) 16–19 жовтня 1813 р. наполеонівські війська були розбиті. Ця битва дістала назву «Битви народів». Гарматний хрест — виливався з металу гармат, які були захоплені як трофеї у битві під Ляйпціґом. Цим хрестом нагороджувались австрійські вояки, що брали участь у боях проти Наполеона у 1813 р.

4

Осієк — місто на сході Хорватії.

5

Капошвар — місто в південно-західній Угорщині.

6

Музейна бібліотека — бібліотека Національного Музею, одна з найкращих в Празі.

7

Людвіґ Ґанґгофер (1855–1920) — німецький письменник, автор романів про щасливе кохання.

8

…боксерське повстання в Китаї — народне повстання 1899–1901 рр., яке було жорстоко придушене об’єднаними силами восьми держав.

9

Пісня про Євгена Савойського і його похід — була складена після перемоги австрійської армії над Туреччиною під Белградом у 1717 р.

10

Едуард Ґрей (1862–1933) — англійський міністр закордонних справ з 1905 по 1916 рік.

11

Битва під Ньордлінґеном. — 6 вересня 1634 року католицькі австрійські війська розбили протестантську шведську армію біля містечка Ньордлінґен в західній Баварії.

12

Зента — 11 вересня 1697 р. австрійська армія під командуванням принца Євгена Савойського розбила турецьку армію під Зентою на ріці Тисі.

13

Кальдієро — в триденній битві з 29 по 31 жовтня 1805 р. австрійська армія під командуванням ерцгерцоґа Карла перемогла тут наполеонівського маршала Массена.

14

Санта-Лючія — біля італійського села Санта-Лючія (Веронська округа) 6 травня 1848 р. австрійська армія під командуванням маршала Радецького перемогла сардинського короля Карла Альберта.

15

Трутнов — біля цього міста у північно-східній Чехії австрійська армія під командуванням генерала Людвіґа фон Габленца 27 червня 1866 р. виграла битву з прусською армією генерала Боніна. Це була єдина австрійська перемога у війні 1866 р. з Пруссією

16

…здобуття Сараєва… — Столиця Боснії — Сараєво — була зайнята австрійськими військами.

17

…Ви, будейовіцький Бенедеку… — Людвіґ Августин фон Бенедек (1804–1881) — австрійський генерал, який жорстоко придушував революційні виступи 1848 р. В 1866 р. був призначений проти своєї волі головнокомандувачем австрійської армії у війні проти Пруссії. Війну Австрія програла, і Бенедек з ганьбою був звільнений у відставку.

18

Тридцятивосьмисантиметрові набої — випускав воєнний завод Круппа в Німеччині, а сорокадвохсантиметрові — шкодовські воєнні заводи у Пльзені (Чехія).

19

Карл Франц Йосиф — спадкоємець австрійського трону, після смерті Франца Йосифа був останнім австро-угорським імператором під іменем Карла І.

20

Генерал Віктор Данкель — генерал кавалерії і командувач однієї з австро-угорських армій, яка воювала в Галичині. Генерал Данкель зажив ганебної слави своїми незчисленними смертними вироками над українським населенням Галичини.

21

Ерцгерцоґ Фрідріх — головнокомандувач австрійською армією у Першій світовій війні.

22

Товариства буршів — німецькі студентські корпоративні товариства.

23

«Simplicissimus» — німецький ілюстрований сатиричний журнал, який виходив у Мюнхені з 1896 р.

24

Ґедельо — заповідник, королівський замок і залізнична станція поблизу Будапешта.

25

Віченца — в 1848 р. це італійське місто повстало проти австрійців, але змушене було здатися маршалу Радецькому.

26

Новара — 23 березня 1849 р. тут відбулася битва між сардінською і австрійською арміями; сардинська армія зазнала поразки.

27

Цісар Максиміліан, Йосиф II — орач і Фердинанд Добрий. — Цісар Максиміліан I (1493–1519) — цісар Священної Римської імперії; в австрійських шкільних читанках його називали останнім лицарем. Йосиф II (1741–1790) — соправитель Марії Терезії, а після її смерті — цісар Австрії; в шкільних читанках прославлявся як друг народу, який сам орав землю. Фердинанд I — австрійський цісар, що правив у 1835–1848 рр., прозваний Добрим; помер у 1875 р.

28

Міст Франца Йосифа І у Празі — залізний міст, побудований у 1865–1868 рр., але Франц Йосиф не мав з його побудовою нічого спільного.