Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Розділ 46.2

АВА

Мені дуже хочеться, щоб Мірган був правий. Якби йшлося про когось іншого… я б навіть не сумнівалася. Адже справді – це було доволі ризиковано, і розраховано на мій біль і страх. Що я одразу кинусь до сина.

- Він сказав, що послання для леді Агати… - сковтую і дивлюсь на Міргана. – Але вона б не переймалася незнайомою служницею.

- І не витрачала сили на її лікування, - погоджується Мірган. – Але ж ти не забула, що йому потрібні ви обидві?

Справді… Я намагалася зупинити кров, знаючи, що повністю мені це не по силам. Але ж це дало час до приходу Сінни. Я, до речі, не знаю, чи вона може зцілювати такі рани. Хоча, якщо Кертіс отримує чужу молодість… то і можливості Сінни не менші. Потрібно до неї. Хоч навряд чи вона вчинить таку дурість – пожертвує своїм життям, але і моя допомога може бути потрібна.

Робота на кухні кипить. На вогні булькає якесь зілля, дівчата обтирають кров з шиї і грудей Грейс, яка лежить на столі. Сама вона без свідомсті, а на шиї вміло накладена пов’язка. Сіна ледь торкається її ключиці і виглядає заглибленою у свої думки.

- З нею все буде гаразд? – намагаюсь говорити рівно.

- Так, - Сінна скидає на мене очі і знову втуплюється кудись у стіну. – Я влила в неї цілком достатньо, щоб вона могла сама одужати. Сама розумієш, зараз не час викладатися – сили нам ще знадобляться.

- Кертіс передав, що чекатиме у Тисовому гаю… Мірган вважає, що він блефує і Рея у нього нема.

- Хм, не виключено, - зауважує Сінна не зважаючи, що Мірган стоїть поруч. – Але цілковитої впевненості немає. Та дурепа хоч не побігла до нього?

Якийсь час ми намагаємось зрозуміти, про кого вона говорить. Про якусь з покоївок? Отже, хтось таки доносив?

Сінна пирхає і закочує очі.

- Мати?! – розуміє нарешті Мірган. – Вона б не стала…

- Краще перевір, - прошу. – Вона могла злякатися за Рея.

- Якщо він у Кертіса, то найгірше, що може вчинити Агата – також потрапити до нього.

Мірган швидко виходить. Я ж зосереджуюсь на Грейс. Як Кертісу вдалося викрасти її?!

- Вона зможе говорити?

- Ще не скоро, - хитає головою Сінна. – я зараз утримую кровотечу, - киває на свої пальці, притиснуті до шкіри Грейс. – Їй потрібно ще якийсь час побути без свідомості.

- Якби вона хоча б могла подати знак, чи Рей у Кертіса.

- Це коштуватиме їй життя тепер. Пару годин треба зачекати. До того ж, вона може цього і не знати.

- Може… він зробив це навмисне. Щоб я втрачала сили, витягуючи Грейс і не могла опиратися йому.

- З тобою це марно. Ти завжди можеш потягнути з джерела свої крихти, як би не втомилась. А от я – інша річ.Скоріше, це спроба ослабити мене.

- Тобто… Рей все-таки у нього?

- Або так, або так… Ми, звичайно, підем. Але на своїх умовах. І я все ж підлікую Грейс. Не турбуйся, у Рея зараз сильніший захисник, ніж ми. І Кертіс, сам того не знаючи, знаходиться поруч із ним.

Справді, могила батька Міргана… і прабабка Рея теж похована там. Кертіс не знає, чиєю допомогою ми вже заручилися.

- Сінно, чому він призначив зустріч на могилі Мірганового батька? Адже він має знати, хто там похований?

- Але цього, на його думку, не знаєте ви з Мірганом. А силу, що там накопичена, може використати будь-який вміючий маг, навіть ворог. На щастя, ми випередили його, прив’язавши Міргана-привида до Рея. З цього боку нам ніщо не загрожує.

- Але ж там ще одна могила…

- Так, але нам її дух не по силам. Тому очевидно, що й Кертісу – теж.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍