Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- Порятунок? Це була пастка для тебе. Хіба ти цього не розумів? – здивувалась Данте. - Герцоги дуже вже бажають твоєї смерті.

- Звичайно я знав, що це пастка. Але колись я вже покинув брата і сестру, більше цього робити не хочу. Я просто хотів виправити все. Хотів виправити свої помилки та допомогти тим, хто через мене постраждав. Адже цьому мене навчила ти: завжди виправляти помилки. Я не хотів, щоб ти дізналася правду. Правду про те, наскільки я добряче накосячив. Дізнавшись, що герцоги шукають мене, одразу зрозумів, що треба робити. Мені відповідати за наслідки моїх неправильних рішень.

- Камаель, ти постійно забуваєш: тепер ти не один. Завжди є я. Я завжди прийду тобі на допомогу, щоб ти не накоїв. Я кохаю тебе. І твої помилки… це не привід тікати від мене чи щось приховувати. Усі наші вчинки формують нас. Неважливо правильні вони чи ні. Хіба ти забув, як ти став тим, ким є зараз? Тільки наші дії роблять нас тими, хто ми є, а не порожні слова, кинуті на вітер. Ти помилився століття тому, але зараз спокутав свою провину. А герцоги – це лише бліді відлуння цього минулого. Їх просто потрібно заткнути назавжди. Ось і все, – мисливиця усміхнулася.

- Ти просто дивовижна людина, - Кем усміхнувся у відповідь. - Скільки років кохаю, а закохаюсь у тебе щодня. Ти була права. Треба було тобі все одразу розповісти.

- Я завжди права. Це мій дар, – Данте усміхнулася.

- Знаю, - Кем підійшов до мисливиці і міцно обійняв її. – А ти – мій дар. Я вдячний Всесвіту за нашу зустріч, - він поцілував дівчину. - Данте, де Амаліель?

- З нею все гаразд. Вона у твоїй кімнаті разом зі своїм братом Ноелем під замком.

- Що? Випусти їх звідти. Вони ні в чому не винні.

- Ти теж засадив невинного Джеймса у в'язницю, забув? Мені вирішувати, коли вийдуть з-під арешту твоя колишня та її братик.

- Амаліель не моя колишня, - спокійно відповів Кем.

- Так, охоче вірю. Тій, з якою в тебе нічого не було, ти все розповідав і був готовий життя віддати за неї.

- Я намагався вберегти тебе. І ти, що, ревнуєш? - здивувався Камаель і усміхнувся.

- Ні, - одразу ж відмахнулася Данте. – Не кажи нісенітниці. Заради мене ти теж готовий померти. Сподіваюся.

- Я неодноразово тобі це доводив.

- До біса лірику. Треба вигадати план вбивства герцогів. А ти відпочивай.

- Ні. Через мене все почалося. Мені вирішувати проблему. З твоєю допомогою.