Кулик Степан - Яничари, Кулик Степан

— Та кажи вже, — Климук підбадьорливо підморгнув дівчині. Щоправда, у темряві вона могла цього й не помітити. — Зрештою, має бути якийсь бонус для першого кохання. Хочеш ще якось підстрахуватись?

— Можна, я зчеплю нас кайданками? Телепорт такого типу не розрахований на масу, що перевищує сто кілограмів.

— Якщо тебе це заспокоїть, Тоню, — Вест засміявся і пожартував. — Можеш навіть обійняти за талію. А то раптом підступна техніка мене впізнає, а зайву вагу порахує баластом і відсіче... по лікоть.

А ось Антоніна жартувати не збиралася. Отримавши дозвіл, інспектор Левінсон негайно притулилася ззаду, обхопила Климука руками за стан і застебнула наручники собі на зап'ястях.

— Задоволена? — Вест повів плечима, пристосовуючись до нового відчуття. — Сподіваюся, ніщо нам більше не заважає?

— Ні. Дякую.

— Насолоджуйся…

Климук ступив до дерева, між корінням якого був захований невеликий, закамуфльований під пивну бляшанку футляр, підняв його, обтрусив від листя і стиснув у долонях. Дочекався характерного потепління, а також обов'язкового дзижчання і відкинув циліндр від себе на пару кроків.

Секунд тридцять на галявині нічого не відбувалося, а потім темряву прорізав невеликий світловий конус. Наче за півтора метри над землею підвісили запалений ліхтар.

— Уно, — Вест злегка махнув рукою, рухи сковували обійми Антоніни. — Тобі туди.

— До побачення?

— До зустрічі, моя хороша. Іди…

Уна кивнула, не підводячи очей, наче нікого більше не хотіла бачити, і зробила крок у телепорт. Установка тайм-фагу, кілька разів мигнула, даючи час людині передумати, а потім закрилася.

На крихітній лісовій галявині залишився тільки штаб-лейтенант Климук, він же, за твердженням голови СВВІБ метра Нік-кіти, наслідний принц Ирія та особи, які його супроводжували.