Шенна Кахрет - Зраджений коханням, Шенна Кахрет

—Готична епоха, - голосом архітектора видав Лестерн. —Дуже похмуро, але красиво. Тобі не подобається?

Я глянула на Акосту. В його очах були приглушені іскри.

Дитячий майданчик був простий. Це місце було безтурботним і, здавалося, певною мірою могло описати наші стосунки – давні та міцні.

Мені не хотілося засмучувати Лестерна і казати, що я тут уже була. Тоді це не буде тим сюрпризом і місцем, яке, мабуть, було дорогим для хлопця, якщо він хотів мені його показати.

—Дуже подобається, - натхненно відповіла я.

Помітивши найближчу гойдалку, я ривком сіла і запитала:

—Розкачаєш?

Лестерн посміхнувся куточками губ і попрямував у мій бік, ставши ззаду і штовхаючи гойдалку.

—Як ти сюди потрапив?

—Тобі дійсно потрібна відповідь?

—Я питала тебе і раніше. Можливо, тепер, коли ми близькі, ти все-таки даси мені відповідь.

Я зніяковіло посміхнулася. Від Лестерна нічого не було чути.

—Добре, - повільно сказав хлопець. —Я розповім.

Акоста розхитав гойдалку і відійшов убік, сівши на стару лаву.

—Я закінчував школу, ти переходила до нового класу. Навчання нас сильно віддалило одне від одного. Я рідко відповідав на повідомлення та телефонні дзвінки. Тобі, мабуть, здавалося, що я охолонув, розлюбив. - Лестерн хмикнув, ховаючи очі. —Потім я сказав, що з батьками переїжджаю. Саме в цьому місті я й навчався. Ти почала кричати, що я кидаю тебе тут одну, віддаючи на поталу однокласників, вчителів та життя. Через навчання ми й так були на межі розлучення. Ця новина остаточно зруйнувала наші стосунки.

Акоста важко зітхнув. Мені хотілося його обійняти.

—Батьки стали пропадати на роботі. У величезному місті я залишився один. Розставання лише підливало олію у вогонь. Я хотів налагодити зв'язок із ровесниками. Нічого не виходило. Потім я кинув навчання. З грошима в сім'ї було важко, довелося знайти роботу.

Лестерн заліз у кишеню курточки, нервово щось шукаючи. Але не знайшов. Потім хлопець хрипко розсміявся і продовжив:

—Я підробляв у продуктовому магазині. Бос був жахливою людиною. Минув місяць, а я вже втомився від такого життя. У мою геніальну голову спало на думку сходити в казино. Там я зустрів Росса Харісона – любителя азартних ігор. - Лестерн зробив маленьку паузу, а потім продовжив: —Ми зіграли одну партію в покер, потім другу, третю. Так минуло кілька годин. Я вигравав майже кожну партію. Ніколи у своєму житті я не був такий багатий. В мені прокинувся азарт, Россу це сподобалося. Потім я спитав, де він навчається. Харісон відповів, що в Орзірському коледжі. І я за своєю дурістю сказав, що теж. У результаті мені довелося перевестися, підробити документи і зробити парочку фальшивих новин про себе. Як бачиш, ніхто ще досі нічого не підозрює.

Я кивнула.

—І тебе всі одразу почали любити в компанії?

—Тоді ми тільки почали збиратися. Зустрівшись у коледжі, ми з Харісоном відразу познайомилися з Роєм, потім до нас приєдналася Елсі. Усі одразу полюбили та поважали одне одного. Ми були сім'єю.

—Сподіваюся, я не стала вашим розломом?

—Россу ти даруєш щастя, мені ти даруєш щастя. А Елсі нарешті знайшла подругу. Це не твоя вина, що ми зараз не всі разом.

Я знову кивнула. Коли мої ноги відірвалися від землі, гойдалка знову почала розгойдуватися.

—Що з тобою відбувалося всі ці два роки? - запитав хлопець.