Шенна Кахрет - Зраджений коханням, Шенна Кахрет

В очах хлопця промайнуло замішання.

—Було б непогано.

—Тоді, може, ти і сходиш його покликати? - акуратно запропонувала я.

З Крофтон мені бачитися зовсім не хотілося. Моє коліно все ще боліло після тієї зустрічі, і я кульгавіла.

—Це була твоя ідея, - сказав Лестерн.

—Мені було б приємно, якби це зробив саме ти.

Акоста кинув на мене погляд сповнений сміху, сарказму та непорозуміння.

—Серйозно? - пирхнув хлопець. —Нічого абсурднішого я в житті не чув.

—Прошу тебе, - заволала я.

—Ні, - коротко відповів Лестерн. —Я не хочу, щоб він псував нам прогулянку та чудовий день. Я не запрошуватиму його.

—Так і я не хочу його звати. Мені вистачає з ним зустрічей.

Акоста тихо засміявся, обіймаючи мене за плече:

—Мабуть, ніхто з нас не хоче його бачити.

Я хмикнула, акуратно додаючи:

—Але все ж таки ми в одній компанії. Якщо Росс дізнається, що ми проводимо час лише вдвох. Не думаю, що він погладить нас по голівці і нічого не запідозрить. - Я важко зітхнула. —Ти точно не підеш до Роя?

—Не піду.

—Тоді чекай мене біля вхідних дверей.

Стиснувши долоню хлопця наостанок, я попрямувала до Крофтона.

Всю дорогу мене трясло. Моє коліно боліло сильніше, ніж раніше, і образ тієї ночі промайнув перед очима. Тоді день майже закінчився добре...

—Увійдіть, - почулося з того боку.

Я прочинила двері. Уся кімната була завалена паперами. Не було жодного порожнього місця, де не було б документа. Рой сидів за столом, друкуючи на ноутбуці і звіряючись з текстами в папері.

—Ми з Лестерном збираємось на прогулянку, - тихо сказала я. —Хочеш піти з нами?

Крофтон відпив чай з поруч стоячої чашки. Його погляд був повністю зосереджений на відкритій папці із документами. Він читав. Або вичікував, коли вичерпається моє терпіння.

—Я зайнятий, - м'яко відповів хлопець, встаючи і прямуючи до свого ліжка.

Кімната наповнилася шелестом паперів. Один із документів прилип до взуття хлопця.

—Отже, в інший раз? - акуратно запитала я.

Рой мовчав. Він був поглинений читанням, зовсім не зважаючи на реальність.

Можливо, воно було і на краще.

***

Переплітаючи пальці, ми віддалялися від коледжу. Негода більш-менш утихомирилася. Не було ні сильного вітру, ні снігу, ні дощу. Лише слабкі промені сонця відбивалися в калюжах снігу, що недавно розтанув.

—Є одне місце, - перериваючи тишу, оголосив Лестерн. —Я дуже хотів би тобі його показати.

—Лабіринт із живоплоту?

—Занадто багато для нас, не вважаєш?

—Для мене, - підправила я хлопця. —Ти явно маєш майно більше за моє. Мабуть, і віллу вже купив в іншій країні.

—Два роки розлуки були насичені, дійсно. Але гроші не приносять такого сильного щастя, як інші речі, люди.

—Я іншої думки. Побувавши в злиднях, я гналася за грошима. Та й зараз женуся, - зізналася я. —Уяви просто, ким ми могли стати з ними. Росс та Елсі номер два. Популярність та щасливі обличчя людей.

—Ти зараз у достатку.

—Але не на обкладинці журналів.

Акоста засміявся. Я почервоніла. Ми опинилися серед сірих полів.

—Мої кошти майже вичерпані.

—Ти можеш зіграти в ще одну гру з Россом.

—Цього разу я програю. Харісон зізнався, що бачив моє шахрайство.

—Зате тепер він тебе забезпечує. Чи ви маєте загальний бюджет?

Я подивилася на Лестерна. Погляд хлопця був спрямований лише вперед.

—Треба буде зайнятися цим питанням. Росс тобі не писав, коли повернеться?

—Хіба ви не телефонуєте один одному?

—Ні, - акуратно відповіла я. —Не хочу його турбувати. Адже важлива зустріч, раз довелося виїхати.

—Ти його любиш? - з серйозністю запитав Акоста.

—Ні, - секундою пізніше, відповіла я. —Я його ніколи і не любила. Думала, зближусь, а потім закохаюся. Забуду тебе, і в моєму житті знову все буде чудово.

Я хмикнула, важко зітхаючи.

—Як бачиш, моє життя...

—Стало гірше? - перебиваючи, закінчив фразу Лестерн.

—Стало краще, - заперечила я. —З тобою мені дуже спокійно і… невимушено.

—Кажеш, як дванадцятирічні дівчатка.

—А що, якщо це справжні почуття? Вони мають бути такими ванільними. Занадто нереальними, якщо вимовляти вслух.

Лестерн лише посміхнувся.

Ми зупинились. Я озирнулася. Старий дитячий майданчик, який я нещодавно знайшла.

—Ти вважаєш це романтичним? - запитала я, відпускаючи руку хлопця.