Олег Калашніков - Захисники, які ступили за межу життя, Олег Калашніков

Замість післямови

Контрольно-спостережний пункт «Плато» артилерійської розвідки взводу управління 3-го гарматного самохідно-артилерійського дивізіону 26 артилерійської бригади було обладнано на пануючій висоті між населеними пунктами Гладосово та Травневе Донецької області. Місце для КСП свого часу вибрали настільки вдало, що вже більше року передавалося «з рук в руки» артрозвідників різних бригад і навіть не планувалося його переносити на інше. Позиції ополченців-колоборантів проглядалися з нього досить добре і на значну відстань, тому, коли вони починали працювати, їх вогневі позиції виявлялися швидко, без затримок і похибок.

Інженерно КСП являло собою «міцний горішок»: замаскована «кукушка» пильним людським оком, посиленим бусолю та далекоміром, спостерігало за сепарськими позиціями, що перебували в кілометрі з хвостиком, приміщення ж для відпочинку та побуту, генераторний енерговідсік, приміщення для особистої гігієни знаходилися в товщі пагорба і могли витримати пряме влучання крупного гаубічного фугаса. 

Ще напочатку часів облаштування КСП ротний з ОМПБр, на землях якого воно перебувало, завітав до розвідників з дружнім візитом знайомства і, оглядаючи краєвид ворожих позицій з височини, оцінив взаємну вигоду від такого сусідства – від них захист в разі прямої атаки ворога, а від розвідників координати стрілецьких «виходів». Наступного дня від командника РОПа вужом проліг чорний дріт військового зв’язку і новенький тапік примостився в куточку «кукушки». Відтепер, за добровільною згодою та військовою товариською домовленністю, розвідка з «Плато» працювала на два організми: свій – 26 АБр, засікаючи та передаючи для ураження 152-мм калібру «жирні» ціли: вогневі позиції артилерії, танків, мінометів і сусідній – ОМПБр, надаючі точні координати вогневих точок кулеметів, АГСів, БМП тощо. Від подібного сімбіозу під час ведення нічних стрілецьких дуелів з розривним рахунком почали вигравати наші піхотинці – настільки результативно та точно «кошмарили» сепарню, що ті значно зменшили оберти свого вогневого нахабства і вже не кожну ніч ризикували «гавкати» в бік «бандерівського» війська.

«Мауглі» перебувала у фронтовому замісі з самого початку війни, причому не шкодувала ні свого жіночого організму, ні дівочої краси. Для себе вона визначила, що її покликанням є праця з світлотінню, або кажучи звичайною мовою буденності, а не високопарною термінологією, – фотографування. Причому перевагу віддавала репортажній зйомці. Жартівливо саму себе вона називала «Людина з фотоапаратом». Свою воєнну фотокорівську діяльність журналіст почала у 2014 році в лавах добробату. Хоча у той період безперервних важких боїв та людських кривавих втрат, вона більше виконувала функції парамедика, ніж фотографа. До того ж не в тиловій безпеці, а перебуваючи в епіцентрі реальних бойових дій.

Ні, вона не була безробітною, адже мала журналістську посаду у інформаційному виданні, а ще володіла наполегливим, неспокійним характером, тому патріотично налаштований редактор відпускав її у добровільні ротації на Донбас і Луганськ, зі збереженням заробітної плати, але без відряджень. «Мауглі» здійснила свій громадянський вибір і почала створювати власну фотоісторію збройної борні українських воїнів з російським агресором. 

Жінка працювала не тільки з добробатами, але, за усною домовленністю, і в підрозділах Збройних сил України – ось тільки за однієї умови – на першій лінії, чи на нулі. Буремність війни відсунула сімейне та особисте життя «на потім».

У ніч, що передувала дню, коли була зроблена фотографія, про яку йдеться, московітня жорстко крила Зайцеве і у сусідів-піхотинців виявилися втрати. Піхотна розвідгрупа, до якої долучилися і артрозвідники 26-ї бригади, здійснила рейд до Травневого, і навіть «прогулялися» нічними вулицями містечка. До сходу Сонця подололавши сіру зону, розвідники сторожко поверталися до себе. Старший групи оголосив нетривалий перепочинок, перед остаточним марш-кидком до позицій своєї роти. Артрозвідник «Кисиль» з 26 артбригади відійшов дещо в сторону від гурту і сів, зажурено спершись на свій автомат. Невеселі думи, сум на серці та спекотний вітер пучуттів... Саме цей момент і зберегла на своїй світлині фотокамера фотокора «Мауглі».

«Мауглі» – Олена Худякова, на сьогодні працює фотографом в українському національному інформаційному агентстві «Укрінформ».

______________________________________________________________________

*  Бусоль – геодезичний прилад для вимірювання магнітних азимутів, магнітних румбів і внутрішніх кутів/
* Далекомір – прилад для вимірювання відстаней до об’єктів/
* ОМПБр – окрема механізована піхотна бригада.
* Вихід – в цьому контексті місце звідки ведеться вогневе ураження.
* РОП – ротний опорний пункт.
* ТА­57, тобто телефонний апарат моделі 1957 року.
* Добробат – добровольчий батальйон.