Марчін Швьонтковський - Пси господні, Марчін Швьонтковський

велике місто, що вимальовувалося на горизонті, вони могли дивитися недовго. Раптом, як і все інше в країні, перед ними, мов з-під землі, виросли стіни невеликого міста. Вони виглядали дуже старими і були добре укріпленими. Коли вони наблизилися до рову, який перетинав підйомний міст, і перед їхніми очима з'явилася міська брама, Ейве широко посміхнувся.

– Лейден, – об'явив він.

КІНЕЦЬ ПЕРШОГО ТОМУ

ДАЛІ БУДЕ

ТОМ ДРУГИЙ "КНЯЗІВСТВО ТРОЯНДОВОГО ХРЕСТА"

ВІД АВТОРА

Німецький Райх, як він функціонував у XVI, XVII I XVIII століттях, є одним з найцікавіших сюжетів у галузі сучасної історії - цей химерний конгломерат князівств, ландграфств, маркграфств, єпископств і вільних міст, джерело сотень анекдотів, неймовірних історій, байок і легенд, здався мені кращим тлом для моєї історії, ніж будь-який світ, який я міг би вигадати з нуля. Однак слід зазначити, що я літературознавець, а не історик. Моїм прагненням було якісно розповісти цікаву і досить реалістичну - наскільки це можливо у випадку фентезі - історію. Тому я заздалегідь перепрошую всіх, хто цікавиться історією регіону і періоду, за неточності і притичини, яких, безсумнівно, буде багато в цій книзі, хоча, сподіваюся, не настільки, щоб зіпсувати комусь задоволення від читання. Я також сподіваюся, що для тих самих людей певною винагородою стануть історичні цікавинки, які я вплів в оповідь з незгасимою надією, що знайдуться божевільні, які їх помітять.

Недарма я взяв битву під Лютценом за відправну точку альтернативної історії. Хоча вона закінчилася, як і в книзі - перемогою шведів, - Густав II Адольф загинув у битві, що стало початком кінця скандинавської присутності в Німеччині. Загибель шведського короля, який як останній гравець на арені Тридцятилітньої війни мав шанси похитнути непорушний стовп імперії - монархію Габсбургів, коштувала Німеччині ще шістнадцять років боротьби, що завершилася лише підписанням Вестфальського миру в 1648 році.

Переважна більшість героїв роману – це історичні особи, чиї імена збереглися - як у випадку з герцогами - у вигляді енциклопедичних довідок або - як у випадку з менш важливими людьми - у вигляді згадок у родинних деревах та хроніках окремих німецьких регіонів.

Катаріна і Шенк є вигаданими, оскільки, незважаючи на мої найкращі наміри, я не зміг знайти пару головних героїв, які б відповідали моїм критеріям, але сім'я Бессерерів з Тальфінгена і ганза Краузе є автентичними. Майже без винятку персонажі з низів суспільства є вигаданими - селянин Світлий, найманці з ганзи Краузе, Крістофер Ейве чи Йоахім Херцбрудер - і це тому, що, на жаль, ніхто не описував життя селян, бюргерів і найманців. Автентичною постаттю, однак, є Домінік Ібаньєс де Еркісія, святий католицької церкви, який, згідно з безальтернативною версією історії, загинув як місіонер під час японських переслідувань католиків від рук родини Токугава. Звичайно, всі генерали, князі та церковні сановники також є реальними, про яких неважко знайти часто надзвичайно цікаву інформацію.

Деякі з місць, описаних у романі, я мав задоволення відвідати особисто, інші - лише за допомогою невимовно корисних інтернет-інструментів, але всі вони є реальними просторами, які й сьогодні можна простежити на картах Німеччини. Якщо, однак, моє дослідження в якомусь пункті було недостатнім і якщо хтось, хто бував у Бірштайн або Нюрнберзі, помітить помилку, у мене немає іншого вибору, окрім як ще раз попросити пробачення.

Що стосується таємничої присвяти, то, гадаю, зараз саме час висловити щиру подяку всій команді "Династеї", давно вже неіснуючої онлайн-гри, яка втягнула мене в божевілля сучасної історії і дозволила розвинути навички, що дозволили мені знайти список полковників гессенської армії періоду битви при Брайтенфельді в данській Вікіпедії. Особлива подяка Павлу Боярському, Пшемеку Ецу та Міхалу Петрусу, а особливо двом останнім, адже вони врятували бідолашного Фердинанда Габсбурга від перейменування