Василь Григорович Ян - Чінгісхан

щоб побачити посох твій. Тому я відповідаю на твоє послання, щоб тобі було видно мої думки. Про інше докладно не говорю».
Розділ третій «ЗРОБИ МЕНЕ БЕЗСМЕРТНИМ!»

Одержавши від великого кагана другого листа, китайський мудрець погодився вирушити в далеку путь. Він рішуче відмовився їхати в каравані разом з прекрасними двірцевими співачками і танцюристками, яких теж посилали з Китаю Чінгісханові. Тому йому було дано окрему охорону з тисячі піхотинців і трьохсот вершників. Чан— Чунь узяв з собою двадцять своїх учнів, з них один писав докладний щоденник, занотовуючи в ньому висловлювання і вірші учителя[168].

Чан-Чунь їхав не поспішаючи і всюди в містах зупинявся. Монгольські начальники міст (даруги) влаштовували йому урочисті прийоми і пропонували багате вгощення, від якого мудрець відмовлявся, задовольняючись лише рисовою кашею і плодами.

У дорозі Чан-Чунь весь час писав вірші. Коли він проїжджав монгольськими степами, він виклав свої думки в таких рядках:

І Куди б не метнувся мій зір, Не видно кінця хребтам… Потоки несуться з гір, І простір який вітрам! Співають думи мої: «Для чого з давніх-давен Ішли через ці краї Стада кочових племен? їдять, як у давні дні, Корів священних вони[169], Не в нашім вони убранні І звичай не наш з давнини! Не знають вони письма, Дитячі в них почуття… Спокійна їх вік дріма, Ще й хвалять своє життя!» II Дорога в рівнині піщаній ішла, І шлях нам був скрізь важкий. Озера синіли, немов із скла, Блищали солончаки. Не стрінеш мандрівника цілі дні Між пагорбівцих сумних… Раз в рік промайне, мов тінь, вдалині Верхівець з країн чужих. Ні гір, ні дерев серед блиску дня, Самотні горби в траві… В племен кочових із хутра вбрання В дні літа, як в дні зимові. Тут рису не сіють, народ тут п’є Багато лише молока, І весело возить всяк житло своє — То з повсті хатина легка…

Через два роки з дня виїзду Чан-Чунь прибув до ріки Джейхун і поблизу Термеза переправився на другий бік. Там його зустрів особистий лікар Чінгісхана. Мудрець подарував йому вірші, написані з нагоди закінчення довгої дороги, і сказав:

— Я — гірський дикун, прибув у військовий табір великого кагана лише для того, щоб йому сказати важливі слова. Від їхнього здійснення стане щасливий всесвіт.

Вірші Чан-Чуня були такі:

Про восьмий місяць[170] на світі Лунає хвала! Розвіялись хмари, Вщух вітер, Все ніч сповила. Через весь небосхил Перекинуто срібний місток. На півдні Дракони Заграли у сяйві зірок! І з веж височенних Знов радісний дзвін долетів: Всі свято справляють, Як то закон повелів! І ллється вино, І пісні заводить співець… А берегом тихим В утомі бреде мудрець… До хана могутнього Безстрашну обрав він путь, Щоб демон Смирився кривавий І дав дихнуть!