Раймонд Коурі - Останній тамплієр

царині фантазії — сьогодні, у двадцять першому сторіччі. Насправді ми не стали ані на йоту розумнішими і розвиненішими за тих бідолашних йолопів із Трої. Уся планета знаходиться у лещатах масової ілюзії та самообману. Християнство, юдаїзм, іслам... люди готові до смерті битися за кожне слово тих писань, котрі вони вважають священними, але на чому ж насправді ці писання ґрунтуються? На легендах і міфах тисячолітньої давності? Авраам, чоловік, котрий — якщо вірити Старому Завіту — у юному столітньому віці породив сина і дожив до ста сімдесяти п'яти? Чи є в тому сенс, що життя мільйонів людей все іще ґрунтується на жалюгідному зібранні сміховинних нісенітниць?

Опитування громадської думки підтверджують той факт, що більшість християн, юдеїв та мусульман перебувають у невіданні щодо спільних Авраамових коренів їхніх релігій; бо саме Авраам був предтечею усіх цих трьох релігій і засновником монотеїзму. Смішно сказати, але, згідно з Книгою Буття, Бог послав Авраама, щоб той залагодив конфлікти між людьми. Озброєний монотеїстичною доктриною Єдиного Верховного Творця, Авраам мусив відіграти вирішальну роль у єднанні людини з Богом; незважаючи на мовні та культурні розбіжності, все людство мало стати єдиною сім'єю перед лицем єдиного Бога, який підтримував і зміцнював усю Світобудову.

І все було б добре, якби на цьому місці переказ і закінчився, — глузливо мовив Венс, — але не так сталося, як гадалося. Авраамова дружина, Сара, не могла мати дітей, тому він узяв собі другу дружину, свою арабську служницю Агар, та народила йому сина, котрого назвали Ізмаїл. Через тринадцять років Сара спромоглася таки народити сина, Ісаака. Авраам помирає, Сара виганяє Агар та Ізмаїла, і семітська раса поділяється на арабську та юдейську. — Венс похитав головою і посміхнувся сам собі. — І найнеприємнішим є те, що всі три релігії проголошують свою віру в одного й того самого Бога — Бога, посланцем якого був Авраам. Все пішло шкереберть саме тоді, коли між людьми почалися чвари — чиї слова найповніше і найправдивіше відображали волю Бога? Юдейська віра отримала догмати від свого пророка Мойсея, чий родовід юдеї ведуть аж від Ісаака та Авраама. Кількасот років потому, іще один юдейський пророк — Ісус — виступив з новим зводом вірувань, власним варіантом релігії Авраама. А ще через кількасот років, з'являється іще один чоловік, Магомет, і заявляє, що насправді він є істинним посланцем Бога, і обіцяє здійснити повернення до основоположних одкровень Авраама — тільки цього разу повернення має пройти слідами Ізмаїла — так започаткували іслам. Недивно, що тогочасні християнські керманичі вважали іслам християнською єрессю, а не новою, відмінною від інших, релігією. А коли Магомет помер, то іслам сам розколовся на дві великі течії: шиїтів та сунітів; до цього розколу призвела боротьба за владу і право бути істинним наступником пророка. Ось так. Людське глупство у своєму найгіршому варіанті.

Тому і маємо християн, які з погордою ставляться до юдеїв, — продовжував Венс, — вважаючи їх послідовниками ранніх і неповних інтерпретацій Божих одкровень; мусульман, що насміхаються з християн у приблизно такий самий спосіб, — хоча вони теж схиляють коліна перед Ісусом, але для них він є не сином Бога, а лише його другорядним месією. Зворушливо, чи не так? А чи відомо тобі, що благовірні мусульмани славословлять Авраама по сімнадцять разів на день? А хадж — паломництво до Мекки, священний обов'язок кожного мусульманина, коли мільйони їх нехтують задушливою спекою і цілком реальною можливістю бути затоптаним до смерті — чи знаєш ти, у чому його суть? Вони йдуть до Мекки, щоби відсвяткувати врятування Богом Ізмаїла — сина Авраама! Варто лише побувати у Геброні, щоби на власні очі побачити — до якого абсурду все це дійшло. Араби та євреї й досі вбивають одне одного, сперечаючись за, мабуть, найбільш спірний шмат нерухомого майна у світі, і все через те, що тут, за переказами, знаходиться могила Авраама. Вона являє собою маленьку печеру з окремими та ізольованими одна від одної оглядовими майданчиками для кожної групи. Мабуть, Авраам — якщо він коли-небудь існував — перевертається у могилі від думки про своїх сварливих і вузьколобих нащадків. Ось тобі й маємо родину з несумісними членами... — Венс тяжко зітхнув. — Знаю: надто просто провину за всі конфлікти в історії людства звалювати на політику і на пожадливість, хоча ці чинники теж мають певний вплив... але, за усім цим, релігія завжди була і є тим маслом, яке не дає згаснути вогню нетерпимості й ненависті. І вона заважає нам стати кращими, а головне — не дає нам змоги правдиво побачити: ким ми стали, не дає нам змоги засвоїти колишні та сучасні досягнення науки; вона заважає нам навчитися бути відповідальними за власні вчинки. Оті примітивні чоловіки та жінки, що жили на землі тисячоліття тому — вони були настрашені, вони потребували релігії, щоб мати змогу осягнути таємниці життя і смерті, навчитися зносити негативні наслідки хвороб, примх погоди, поганих врожаїв та природних катаклізмів. Усе це нам більше не потрібне. Ми можемо взяти мобільний телефон і зателефонувати комусь, хто знаходиться на іншому кінці планети. Ми можемо доставити на Марс дистанційно керований візок. Ми здатні створити життя у пробірці. Ми ще багато чого можемо. Настав час позбутися наших давніх забобонів, збагнути — ким ми є насправді й усвідомити, що з точки зору тих, хто жив іще сто років тому, людина сьогодення стала Богом. Ми маємо опанувати наші нові здібності і припинити покладатися на якусь містичну верховну силу, котра зійде з неба і гарненько все для нас влаштує.

Рейлі відвів очі. Його почуття наче огорнула плащаниця виснаженості і зморення, а думки неймовірно переплутались. Потім він підвів голову і впритул поглянув на Венса.

— А як же бути з добром, що містить релігія? З моральним кодексом, етичними межами, які вона окреслює? Забезпечуваним нею психологічним комфортом? Віра у Христа — це єдине, що має більшість людей у світі. Мільйони людей покладаються на релігію як на джерело наснаги і сили, яке допоможе їм долати труднощі життя. Про це ти не подумав?

На обличчі Венса з'явився відсторонений і тривожний вираз.

— Все, що я бачу в релігії — це завдані нею абсолютно