Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

Голос

(за сценою)

Здавайтесь!

Гвардійці

Не діждеш!

Рагно

(що виліз на свої козли і спостерігає битву за валом)

Іспанці йдуть сюди!

Сірано

(до де Гіша, вказуючи на Роксану)

Я йду на бій… Візьміть, врятуйте бідолашну!

Роксана

(цілуючи листа, завмираючим голосом)

Ці сльози… Кров його…

Рагно

(зіскочивши з карети, підбігає до неї)

Зомліла!

Де Гіш

(на валу, до гвардійців, люто)

Стій безстрашно! Держись! Остання мить!

Голос

(за сценою)

Гей, зброю покладіть!

Гвардійці

Ніколи!

Сірано

(до де Гіша)

Ви себе зуміли появить Хоробрим воїном – тепер рятуйте даму!

Де Гіш

(підбігає до Роксани, бере її на руки)

Гаразд! Зусилля ще – і перемога з нами!

Сірано

(кричить услід Роксані, яку понесли де Гіш і Рагно)

Роксано, світе мій, прощай, прощай, прощай!

Шум, крики. Поранені гвардійці падають на сцені. Сірано кидається у битву, його спиняє на валу Карбон де Кастель-Жалю, залитий кров’ю.

Карбон

Мене поранено два рази… Всьому край!

Сірано

(кричить до гвардійців)

Держіться, братики! Хоробрим честь і шана!

(До Карбони, якого підтримує.)

За щастя втрачене, за друга Крістіана Помщуся люто я!

(Потрясає списом, на кінці котрого має хустина Роксани.)

За прапор цей святий!

(Застромляє спис древком у землю, гукає гвардійцям.)

Розбить їх! Розчавити!

(До флейтиста.)

Грай марш нам бойовий!

Флейтист грає. Поранені зводяться на ноги. Гвардійці на валу гуртуються круг Сірано і його маленького прапора. Карета наповнюється і покривається озброєними людьми, обертається в редут.

Гвардієць

(з'являється, задкуючи, на валу