Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

— Що?! Сафіє, ти зовсім збожеволіла? Ти пов’язала себе з одруженим чоловіком, який одружився заради візи?! І ти хочеш бути на другому місці?! Хіба це любов?! — обурилася принцеса Вікторія.

— Ти не розумієш, сестро, що таке справжнє кохання, — впевнено сказала Сафія.

— Він збирається розлучитися?! — ще більше розлютилася королева Олена. — Ти ганьбиш нас, ганьбиш нашу королівську родину! Як ми тебе виховували?! Ти ж не росла на смітнику! І ти зустрічалася з одруженим чоловіком?! Як ми могли цього не знати?! Як ти могла, Сафіє, таке приховувати?! Що ти наробила?!

— Мам, я ж сказала: спочатку ми одружилися за релігійним обрядом, а коли він розлучиться, тоді офіційно одружимося, — пояснила Сафія.

— Ти дурненька?! Навіщо ти це зробила?! — різко запитала Олена.

— О Аллах, цього не було! О Аллах, цього не було! — повторювала бабуся Назіра, намагаючись себе заспокоїти.

— Я не можу на тебе дивитися, Сафіє! Я не можу! Ти мене повністю розчарувала! Ти поїхала з королівської сім’ї, щоб бути... з таким чудовиськом як Мухаммед неповага до нас— Олена задихнулася від гніву.

Мухаммед хотів обуритися через слова про нього та Сафію, але раптом втрутилася її служниця Аміра.

— Ваша Величносте... Заспокойтесь, прошу вас...

— Замовкни, Аміро, а то тобі непереливки буде! — грубо відповіла королева Олена, хоча вже шкодувала про сказане, адже Аміра була її вірною служницею, майже подругою.

Служниця Аміра замовкла і схилила голову, слухаючи королеву, попри її грубість. Але ніжна принцеса Вікторія тихо підійшла до служниці та, помітивши її пригнічений стан, ласкаво попросила:

— Аміро, зроби чай з ромашкою для моєї мами та бабусі, щоб вони трохи заспокоїлися.

Аміра з радістю прийняла наказ принцеси та негайно вирушила виконувати його.

— Як ти могла так вчинити з родиною і зі своїм життям? Як ти могла нас осоромити? — грубо сказала Крістіна, звертаючись до своєї сестри Сафії.

Сафія опустила голову, її плечі злегка здригнулися. Вона знала, що все так і буде, і почала згадувати, як усе дійшло до цього моменту. Її думки перенесли її в минуле, коли вона вперше зустріла Мухаммеда, коли все здавалося таким простим і щирим. Але тепер, стоячи перед розгніваною родиною, вона відчувала, як важко виправдати свої рішення.

Сафія згадала, як вона приїхала до Мухаммеда в Марокко. Її зустрів його батько, і вони разом вирушили до дому. Батьки Мухаммеда прийняли її тепло, пригостили чаєм, а незабаром зібралися всі родичі, щоб подивитися на майбутню дружину Мухаммеда. Ніхто з них не знав, що Сафія — принцеса Катару, член королівської родини.

Серед гостей була і перша дружина Мухаммеда, яка дивилася на Сафію з презирством. Але Мухаммед не соромився свого вибору і залишався впевненим у своїх почуттях. Проте його родина, будучи глибоко релігійною, наполягала на тому, щоб Сафія покрила голову хіджабом, якщо вона хоче залишитися з Мухаммедом. 

Ці спогади викликали у Сафії змішані почуття, адже вона розуміла, наскільки складним був її вибір і як багато вона пожертвувала заради цього кохання.

Сафія згадала, як вона насолоджувалася моментами поруч із Мухаммедом, гуляючи по місту. Він показував їй чудові пам'ятки Марокко, а потім запросив до кафе, навіть якщо це було місце для мусульманських чоловіків. Сафію це не насторожувало — вона любила його, а він любив її.

Увечері Мухаммед несповідано взяв її руку, та робить їй пропозицію, подарувавши скромну каблучку. Вони вже жили разом під одним дахом у будинку його батьків, хоча для пристойності їй мали б виділити окрему кімнату. Для її королівської родини це було б ганьбою, і батьків Мухаммеда могли б заарештувати, якби її сім'я дізналася.

— Сафіє, я не уявляю свого життя без тебе. Виходь за мене, — сказав він, простягаючи їй скромну каблучку.

Сафія зупинила погляд на каблучці, її серце забилося швидше.

— Ти справді цього хочеш? Але що з твоєю першою дружиною? — запитала вона, вагаючись.

— Я скоро розлучуся з нею. Це лише питання часу, — впевнено відповів Мухаммед.

Сафія глибоко вдихнула і кивнула.

— Добре...

Коли вона прийняла каблучку, відбулася важлива розмова.

— Сафіє, моя сім'я хоче, щоб ти покрила голову хіджабом, — серйозно сказав Мухаммед.

— Але... я християнка! — здивувалася вона.

— Якщо ти хочеш бути зі мною, тобі доведеться це прийняти. Це важливо для моєї родини, — твердо заявив Мухаммед.

Сафія замислилася, її погляд затуманився.

— Добре...

Вона розуміла, що це рішення йде проти волі її сім'ї, але втратити Мухаммеда вона не могла.

Наступного дня Сафія хотіла запросити своїх рідних на релігійне весілля. Вона навіть підготувала запрошення, сподіваючись, що її сестри, бабуся, мама, батько та мачуха приїдуть підтримати її в цей важливий момент. Але розчарування прийшло.

Мухаммед лише похитав головою.

— Не турбуйся про це. Це наше свято, а не їхнє, — байдуже відповів він.

— Але вони — моя сім’я! Я хочу, щоб вони розділили цей момент зі мною! — обурено сказала Сафія.

— Ми одружимося в мечеті завтра, — сухо відповів Мухаммед.

Сафія застигла, її серце затремтіло.

— Що? Як це без моєї родини?

Мухаммед зітхнув.

— Так буде краще.

Сафія відчула, як її світ почав руйнуватися. Але що вона могла зробити?

Наступного дня вони опинилися в мечеті, мулла провів обряд.

Сафія була в хіджабі, її одяг був скромним. Вона усвідомлювала, що всі її мрії руйнуються. Але з іншого боку, Мухаммед буде з нею, розлучиться зі своєю дружиною і зробить її своєю першою дружиною.

Сафія закінчила згадувати момент, коли вона покрила голову хіджабом і стала дружиною Мухаммеда. Вона стояла мовчки, а її мати, королева Олена, продовжувала кричати, обурюючись.

— Сафіє, ще раз повторюю: зніми цей ганебний хіджаб з голови і негайно йди до своєї кімнати! Не гнів Бога! Про тебе подбають служниці. Більше ти не побачишся з Мухаммедом! — кричала Олена. — А ти, Мухаммеде, більше не наближайся до неї ні на крок! Інакше отримаєш удар батогом за те, що ти зіпсував мою доньку! Якщо емір дізнається, то зробить із тобою ще гірше, адже Сафія — його улюблена донька!