Salamander - Темні нащадки, Salamander

Чекаю на тебе з нетерпінням і сподіваюся, що це стане початком нашої нової ери.

З найкращими побажаннями,
Леді Ренфорд"

Аурелія підняла голову від листа, її розум не встиг усвідомити всі подробиці, але те, що вона повинна була вирушити в Лондон уже наступного дня, стало зрозумілим.

— Леді Ренфорд планує важливу зустріч, — сказала вона, звертаючись до Даріуса і присутніх лордів. — Завтра я вирушаю до Лондона, щоб провести переговори з людьми. Це наш шанс для укладення нового союзу. Важливо, щоб ми показали свою готовність працювати разом, а також подбати про відновлення стабільності між нашими світами.

Даріус кивнув, розуміючи всю серйозність ситуації. Його очі знову поглянули на Аурелію, і він тихо промовив:

— Я буду з тобою. Ми повинні бути готові до всього, що може виникнути.

Аурелія подивилася на нього, її погляд був рішучим.

— Так, ми поїдемо разом. Це буде важливий крок, і я не буду йти в самотності.

Заливний шум від лордів стих, коли всі зрозуміли, що ці переговори стануть вирішальними для всього майбутнього Фейрі та людей.

Аурелія знову подивилася на листа, важливо помітивши кожне слово леді Ренфорд, перш ніж сховала його в свою сукню. Це була не просто зустріч, це був шанс для об'єднання двох світів, можливість стабілізувати ситуацію після загибелі Морвана та отримати підтримку людей. Вона відчувала всю вагу цього моменту на своїх плечах, але була готова.

— Даріус, — сказала вона, повертаючись до брата, — ми повинні бути обережні. Ці переговори можуть бути не тільки про союз, але й про намагання використати нашу ситуацію для власних цілей. Будь-яка помилка може привести до серйозних наслідків.

Даріус кивнув і злегка посміхнувся.

— Я знаю, сестро. Тому ми маємо діяти швидко й рішуче. Всі наші кроки повинні бути спланованими.

Аурелія вдячно кивнула і звернулася до лордів.

— Ви всі будете поінформовані про наші плани. Підготовка до цієї зустрічі має бути бездоганною, не можемо дозволити собі навіть найменшу помилку. Стежте за станом наших військ, підготуйте нові стратегії на випадок, якщо з'являться небезпеки.

Лорди кивнули і покинули залу, намагаючись зайнятися важливими справами.

Коли всі вийшли, Аурелія залишилася наодинці з Даріусом. В її очах читалася рішучість, але в той же час і тривога. Вона розуміла, що цей крок може стати переломним для всього королівства.

— Я йду до людей, і я повинна бути готова до того, що нас можуть випробувати, — сказала вона тихо. — Леді Ренфорд не просто запропонувала зустріч, вона хоче з'ясувати, як ми будемо діяти далі. І це буде мати великий вплив на нас.

Даріус наблизився і підтримав її за плечі, злегка натискаючи, щоб вона почувала себе сильнішою.

— Я з тобою, — сказав він рішуче. — І ми зробимо все, щоб це стало перемогою для нас.

Аурелія вдячно посміхнулася і обняла брата. Вона відчувала його підтримку і знала, що разом вони подолають будь-які труднощі. Але перед ними стояла важка дорога, і вона не могла дозволити собі бути безпечною. Її внутрішня сила зростала з кожним кроком, адже для її народу вона була королевою, а для її брата — сестрою, яку він завжди підтримував.

Раптом тишу порушив знайомий голос, який луною рознісся коридором:

— Ауреліє, ти завжди занадто багато думаєш, — промовив Каель, спершись на дверний отвір. Його чорні крила злегка розправилися, відкидаючи тонку тінь на стіну. Оніксові очі дивилися на неї з теплою насмішкою, а губи вигиналися у ледь помітній усмішці.

Аурелія різко обернулася, і серце в її грудях зробило раптовий стрибок. Вона мимоволі посміхнулася, але швидко приховала свої емоції за маскою королівської серйозності.

— Каелю, ти, як завжди, несподіваний, — сказала вона, наближаючись до нього. Її голос був спокійним, але в очах світилася радість.

— І ти, як завжди, занадто напружена, — відповів він, підходячи ближче і нахиляючись до неї. — Я тут, щоб нагадати тобі, що навіть королева заслуговує на момент спокою.

Даріус зробив крок назад, залишаючи їх наодинці. Каель простягнув руку і торкнувся її долоні. Його дотик був теплим, і Аурелія на мить дозволила собі відчути спокій поруч із ним.

— Я поїду з тобою до Лондона, — сказав він, і в його голосі звучала впевненість. — Не дозволю, щоб ти пройшла цей шлях сама.

Аурелія подивилася йому в очі, відчуваючи, як у її грудях зароджується тривожне тепло. Вона розуміла, що поруч із Каелем їй доведеться бути сильною, навіть якщо сумніви не відпускали її до кінця.

— Тоді будь готовий, — сказала вона тихо, але впевнено, намагаючись приховати хвилювання за спокійним тоном. — Попереду нас чекає непростий шлях.

Вона жестом запросила його йти за собою. Її рухи були стримані, але в них відчувалася певна напруженість. Вони піднялися вузькими коридорами старого замку, де кожен крок лунав глухим відлунням. Аурелія зупинилася біля важких дерев'яних дверей, обережно відчинила їх і ввійшла всередину, жестом запрошуючи Каеля слідувати за нею.

– Я думала, ти не прийдеш, – промовила вона, закриваючи за ним двері. Її голос був спокійним, але у погляді читалася легка іронія.
– Чому б це? – відповів Каель, злегка піднявши брову. – Ти ж знаєш, я не можу ігнорувати твої запрошення.
– Правда? Я була впевнена, що твоя гордість переважить. – Вона схрестила руки на грудях, спостерігаючи за ним.
– Я знаю, як виглядає твій гнів, Ауреліє. – Він зробив крок ближче, його голос став тихішим. – І він страшніший за будь-яку гордість.

Аурелія ледь помітно усміхнулася, ніби його слова її розважили. Вона пройшла до столу, де горіла свіча, і обернулася до нього:
– Ти завжди знаходиш, що сказати, щоб уникнути суперечки. Це вражає.

Каель знизав плечима, зупинившись біля вікна. Він глянув на темне небо, де місяць ховався за хмарами.
– Можливо, я просто знаю, коли краще мовчати, а коли говорити.

Вона нахилила голову, уважно дивлячись на нього.
– І що ж ти хочеш сказати зараз?