Ярина Чорна - Пригоди бухгалтера Іри, Ярина Чорна

Віра, надія, любов

Мобільний телефон розривався на тумбочці біля ліжка, який Іра по старій звичці поставила коли лягала спати, він розбудив Даріо.

Що таке? Що сталося? - спросоння запитав Даріо.Тато дзвонить.Яка година?Шоста ранку.Точно щось сталося, відповідай.Ало  тату, що сталося? Ти дивишся на годинник? Ліда? В такій годині? Він точно шизанутий. Зараз будемо. - відповіла Іра, - а потім звернулася до Даріо, - мені потрібно переміститися в палац до тата, там моя протеже скандалить.Іра, ти про що ?Збирайся, я потім розповіси.

 

За хвилин п'ятнадцять вони стояли в тронній залі, де на підлозі  плакала Ліда, вона закрила очі руками. Іра зрозуміла, що вона настрашена. Але ще більше Іра не хотіла, щоб хтось побачив її очі, тому вона присіла біля дівчини, постаралася пригорнути її до себе, так щоб ніхто не бачив її обличчя і тихо промовила:

Тихо, не бійся я з тобою. Ти ж хотіла роботу в готелі, я її знайшла. Зараз ми з тобою перемістимося, нічого не бійся. -  а потім повернула голову до тата та Даріо і сказала - далі я сама, а ви зачекайте мене тут.

За мить вони стояли перед ворітьми Серця Вірени, сонце пробивалося з-за верхівок смерек, роса блистіла як діаманти, і заплакані очі Ліди були зараз дуже схожі на цю росу. Ліда почала оглядатися навкруги, мабуть нічого не розуміючи, запитала:

Але як? Я зранку встала на пробіжку і раптом все засвітилося, мені здалося, що я падаю в небо, а потім світло згасло і я опинилася в якійсь залі де на мене напав мабуть охоронець, прибігли купа людей, які не зрозуміло чого в мене хотіли, я так настрашилася, а потім ти, а тепер ми тут. Що це таке?Ну тихо , ти там де маєш бути. Я ж тобі обіцяла, що знайду роботу. Але не казала, що робота буде на Землі.А ми що не на Землі?Ні, ти перенеслася  в інший вимір. Але тут майже все так як в Україні. Тобі сподобається.Іра, а ти хто?Цікаве питання, навіть я сама не знаю хто я така. Але яка різниця. Слухай мене уважно, Ліда. В тебе прокинулася магія, я не можу зрозуміти яка саме. Тобі потрібно побути в такому місці, де тебе знайти ніхто не зможе. І головне ні при яких обставинах не плач ні перед ким, твої очі видають тебе, а я не знаю добре це чи погано.Магія в мене? Хіба таке буває? Це розіграш?Ні це не розіграш. Ти у виміру Екраїна, зараз ми біля готелю Серце Вірени. Тут живе тільки старий маг, я навіть не знаю як його звати, але він дав клятву, що допоможе тобі, це буде твій дім. Якщо  зможеш взяти під контроль свою магію, то було б непогано. Ну і в цьому готелі дуже багато роботи, в нього також проблеми з магією, так, що у вас однакові проблеми. Ну що пішли?Угу.

Вони відчинили ворота та пішли до замку, вже по дорозі до дверей Іра бачила, як зустрічає замок Ліду. Все затихло, ніхто не шевелився, навіть не літали комахи. Двері відчинилися і до них вийшов старий маг, він зміряв їх з ніг до голови, а потім мовчки пропустив в середину. В середині нічого не рухалося, а це вже цікаво.

Доброго ранку, ми без запрошення. Наша угода в силі?Доброго ранку, так угода в силі. Хоча я думаю, що скоріш за все я буду винен вам. Ви ж бачите реакцію магії замку, вона притихла. По-моєму саме її чекав замок.

А Ліда розглядала замок, вона торкалася до стін та картин, роздивлялася посуд, поправляла скатертини. Це так наче вона знає, що має робити. Іра посміхнулася, вона вгадала. Ліда має бути тут.

Ліда , познайомся це . Ой вибачте, а я навіть не знаю як вас звати.Я Терес, керуючий готелю .Отже Ліда, це пан Терес. Пане Терес , а це Ліда ваша нова помічниця. Вона  закінчила навчання на факультеті Готельно-ресторанна справа, і тепер їй потрібна практика. Тож навчіть її всього, що знаєте самі.Ну що ж я готовий передати всі свої знання, Ліда я радий, що ти обрала наш готель.Ліда, якщо буду потрібна пиши мені на пошту, я тобі скину повідомленням . Відповідь може затримуватися, бо буду далеко звідси, але ти тут під захистом імператора, пам'ятай про це.Дякую тобі Іра. - і вона обійняла Іру, а те ще раз показала її мовчки на очі, ніяких сліз, а та відповіла - ти знаєш, моя мама також казала, що моїх сліз ніхто не має бачити, я маю стиснувши зуби перетерпіти біль, але ніколи не плакати.Твоя мама все вірно казала, того ж роби так , і все буде добре. А мені пора. Пане Терес, до зустрічі.

Іра повернулася в палац, тато і Даріо сиділи на терасі, пили каву та про щось розмовляли, вона почала уривки фраз

Він обіцяв не лізти у ваше життя.Георг, ти йому віриш?Я звик йому вірити, досі всі свої обіцянки він виконував. Все буде добре Даріо.

Іра вийшла на терасу, а вони замовкли, вона сіла за стіл налила собі каву 

Вже все обговорили?Дивлячись про що ти подумала.Ви говорили про мене.Так, і про нього. Що в тебе з ним?Нічого.А я думаю, що це не так.Даріо, ти ревнуєш мене до Бога?Не ревную, я хочу зрозуміти що в тебе з ним?Нічого.Я не вірю тобі.

 

Іра мовчала, в неї не знаходилося слів, щоб відповісти йому. Вони знову повернулися до початку, тільки цього разу між ними стала недовіра. Іра стала із-за столу, продовжувати далі виясняти відносини не мало сенсу. Вийшла на край тераси, навколо все радувало очі, але нічого не радувало її душу. Недовіра- це прірва,через яку важко перескочити. Вона розвернулася обличчям до Даріо і тихо промовила:

Прощавай.

І розтанула,  так ніби й не було. 

 

Іра перенеслася в маєток, вона не хотіла нікого бачити. Всю обслугу маєтку розпустила у відпустки, змінила магічний контур, щоб ніхто не зміг до неї увійти. Всі гаджети перевела у режим польоту. 

А потім розплакалася як мала дитина. Цей маєток має стати її фортецею від усіх. Вона весь час старалася всім допомагати, віддавала свою душу, а в обмін нічого не просила. Але хотіла щоб її просто любили. І від цього серце розривалося від болю. Так і заснула у вітальні на дивані. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍