Софія Брай - Один лише раз , Софія Брай

— Заради Бога, ми ж не в центрі пустелі Гобі, Ніколасс – нервово перебила його дівчина.

 Вона не знала, чи серйозно він говорить чи намагається дражнити її. З його почуттям гумору неможливо було щось зрозуміти. 

— Адже я можу постукати у твої двері і попросити дозволу скористатися твоїм комп'ютером. І не кажи, що в тебе його нема. Ти маєш бути завжди на зв'язку з видавцем. 

Ніколасс схрестив руки на грудях, проникливо дивлячись на Мелісу. Цього разу їй вдалося викрутитися. Але все ж таки чоловік відчував, що вона чогось недомовляє.

— Можеш, звичайно, — озвався він. —Так ось у чому твоя мета? Залізти у мій комп'ютер? Я сказав Дрейку що затримаю перші три розділи нової книги. Невже він запанікував, коли я припинив відповідати на його електронні листи? Це він попросив тебе надати йому послугу та дізнатися, що відбувається? Пригрозив звільнити, якщо ти не підкоришся? У такому разі можеш передати йому, що він порушив договір і більше не отримає від мене жодної сторінки.

— Ай яй яй! — Похитала головою Меліса. — Ви з Дрейком були такі дружні всі ці роки,а ти підозрюєш свого видавця в такій підлості. Не соромно тобі? Чи ти вже розучився довіряти людям? — Меліса грюкнула себе по лобі. — Ах так, я забула, ти ж ніколи нікому не вірив. Напевно, приємно усвідомлювати, що твоє припущення виправдалося.

– Ще нічого не доведено, – відрізав Ніколас.

— Просто з цікавості, чому ти не послав Дрейку початок книги?

— Чорт, Мелісо, забудь про це!

– Що ж, дякую. Але якщо ти думаєш, що Дрейк представив мене тобі два роки тому з далекосяжною метою, то помиляєшся.

В очах Ніколаса затанцювали веселі чортики.

– Що ж, принаймні ми з'ясували одну можливу причину свого перебування тут. Незабаром відкриється правда. 

—"Тобі не сподобається правда!" — Цитата з фільму «Кілька хороших хлопців» зірвалася з губ Кейт, перш ніж вона змогла подумати. 

— По-моєму, цей фільм ще надто новий, щоб вважатися класикою, Мелісо.  Адже він помилився, так?.. Люди приймають правду, якою б вона не була. Вони упокорюються. Це життя…

– Деякі надто зайняті відшукуванням скелетів у шафі чи підозрою друзів у всіх смертних гріхах. Або, в твоєму випадку, рудими в ліжку! — Меліса насилу придушила сльози. Вона схопилася і пішла у бік свого бунгало.

– Саманта – позаштатний редактор. 

Меліса зупинилася, але не озирнулася. Ніколас продовжував: 

— Вона працювала майже над усіма моїми книгами. Чому ти думаєш, мої книги настільки гарні, коли потрапляють до «Енрайту»?

— Але хіба не редакторський відділ займається редагуванням? — Здивувалася Меліса, все ж таки повернувшись. 

—Ти ж знаєш, я не люблю нових людей і не знайомий із редакторами Дрейка.Крім того, я не хотів ще раз випробувати весь той жах, який мені довелося пережити, коли видавали мою першу книгу. Я маю проблеми з правописом, я ніколи особливо не вчив граматику в школі. Але це мої твори, і я хочу, щоб вони змінювалися якнайменше.

Ну звичайно! У цьому весь Ніколасс. Він завжди має виглядати ідеальним. 

— Але ж виходить, Саманта працює таємно. 

— Так, — просто відповів Ніколас. – Останнє редагування все одно залишається за мною.

– А Дрейк знає?

— В цьому немає необхідності. Я надсилаю йому книгу, і це все, що він повинен знати. 

Меліса дивилася на нього. Здивована, шокована. У голові робилося тисяча думок. 

— Думаю, тепер ти зробила висновок, що Саманта пише книги під моїм ім'ям, так?

Меліса навіть не думала про це. Вона знала, що Ніколасс ніколи не дозволив би собі такого.

– Загалом, я підраховувала, скільки часу ви вже разом.

– Ми не разом, – заперечив Ніколасс. – Саманта приїхала відредагувати глави. На кілька днів. І все. 

— Вона називає тебе "любий", я чула. 

— Вона всіх так називає. – Ніколасс стиснув зуби. – І я ніколи не спав із нею.

– Проте вона не відмовилася б.

– Багато жінок хотіли б переспати зі мною, але це не означає, що я бажаю того самого.

– Чому ж ні? Що тебе стримує? 

— Заради бога, Мелісо. Саманта мене не цікавить. І їй про це відомо. Ми працюємо разом і все. До речі, вона одружена.

– У наш час це не має значення. 

— Для мене важливо. 

— А що, коли вона розлучиться? — Не зупинялася Меліса. 

— Я не збираюся спати з нею. Навіть для того, щоб потішити твою ревнощі.

— Я зовсім не ревную! – спалахнула дівчина. 

— Ти зовсім ще зелене дівчисько!

– У мене зелений асоціюється зі зростанням та гармонією.

Вона замовкла на пів слові і зітхнувши кинулась до бунгало.Через секунду її постать, одягнена в бікіні, зникла за дверима, залишаючи Ніколаса дивуватися, що ж сталося. Клацання дверного замку стало свідченням того, що Меліса не хотіла, щоб він пішов за нею.