Мурасакі Сікібу - Повість про Ґендзі. Книга 1, Мурасакі Сікібу

гарне волосся, то, ледве стримуючи сльози, подумав: «От якби вона побачила його тепер!..»

Коли після завершення обряду Ґендзі, переодягнений по-дорослому в покої для відпочинку, спустився у сад і виконав подячний танець, в усіх людей від зворушення забриніли сльози. А що вже казати про Імператора? Він ледве тримав себе в руках, зі смутком у душі згадуючи про минуле, що вже починало забуватися. «А чи не зашкодить його зовнішності нова зачіска й дорослий одяг у такому юному віці?» — турбувався Імператор, але, навпаки, хлопець став тепер прекраснішим.

Лівий міністр, відповідальний за проведення обряду пов­ноліття, мав від принцеси крові, молодшої сестри Імператора, єдину дочку. На неї накинув оком принц Весняних покоїв[31], але міністр не спішив давати згоди, бо мріяв віддати її за Ґендзі. А коли запитав, як до цього ставиться Імператор, то із задоволенням почув від нього: «Ну що ж, оскільки зараз у хлопця немає опікуна, то час переходити до шлюбного обряду[32]».

Коли Ґендзі зайшов у вітальню, де відбувалося святкове частування, то сів у ряд, як вимагали правила, за принцами крові. Міністр, сидячи поруч, спробував натякнути йому на свій намір віддати дочку за нього, але юний і сором’язливий хлопець не знав, що й відповісти.

Потім Найсі-но суке переказала міністрові веління Імператора з’явитися в його покоях, і той відразу послухався, а інша пані з його прислуги передала йому винагороду за участь у церемонії: як було заведено, просторе біле жіноче уцікі[33] й повний набір жіночого одягу.

Простягаючи чашку з вином, Імператор запитав міністра про незмінність його наміру:

«Коли вузлом ти пов’язав

Волосся юнака

В день повноліття,

То поєднав навіки

Й долі молодят?»

«Його волосся

Міцно пов’язав

З бажанням,

Щоб назавжди зійшлись вони,

Поки шнурок не зблякне пурпуровий», —

відповів міністр і, спустившись з довгого мостика, виконав подячний танець.

Міністрові подарували коня з Лівої Імператорської конюшні й сокола з Канцелярії Імператорського двору. Принци крові і знатні вельможі, стоячи в ряд під сходами, отримали дорогі подарунки відповідно до своїх рангів.

Наїдки в кипарисових коробочках і фрукти у прив’язаних до гілок кошичках приготував той-таки Удайбен за велінням Імператора. Таць з рисовими колобками й китайських скриньок з подарунками для гостей було повно-повнісінько, набагато більше, ніж у день повноліття принца Весняних покоїв. Одним словом, панувала небачена щедрість.

Того вечора Імператор послав Ґендзі до садиби Лівого міністра. Там прийняли майбутнього зятя із щирою душею, пишно, за всіма звичаями. Рідню міністра від його незвичайної краси у такому юному віці переповнювала тривога: «А чи довговічна вона?» Сама наречена, Аої, набагато старша від судженого, почувалася вкрай ніяково.

Оскільки Лівий міністр користувався прихильністю Імператора, а його дружиною була сестра Імператора, тож посідав впевнене становище при ньому. А от Правий міністр, що як дідусь принца Весняних покоїв мав би правити в майбутньому державою, тепер, коли Лівий міністр привернув до себе Ґендзі, утратив свій вплив.

Лівий міністр мав багато дітей від різних жінок. Принцеса крові народила йому дуже вродливого сина, Куродо-но сьосьо[34], молодшого офіцера Імператорської охорони, якого Правий міністр хотів мати за зятя, віддавши за нього свою найулюбленішу Четверту дочку, хоча з його батьком часто не ладнав. Обидва, Ґендзі й той молодший офіцер, якими тесті однаково дорожили, були ідеальними побратимами.

Ґендзі не міг довго перебувати в домі Лівого міністра, бо Імператор часто викликав його до себе. В його душі жив тільки образ принцеси Фудзіцубо, що не мала рівних собі у світі. «От з такою я хотів би одружитися! Але, на жаль, іншої такої нема. Звісно, дочка міністра гарна й добре вихована, та душа до неї не лежить», — думав він і, зосередившись своїм юним серцем на цій єдиній пристрасті, відчував нестерпний біль.

Тепер, коли Ґендзі став дорослим, Імператор не пускав його за ширми, куди сам заходив. Під час музичних розваг той принц супроводжував її гру на кото співом своєї флейти, а її голосок, ледве чутний з-за ширми, солодко заспокоював йому душу. От, мабуть, тому життя в палаці його так вабило. Перебуваючи там поспіль днів п’ять-шість, він іноді повертався на один-два дні у дім міністра, однак той не осуджував його, зважаючи на його юність, і ставився до нього, як завжди, дбайливо.

Для молодої пари міністр добрав найкращу прислугу. Часто влаштовував приємні забави — одним словом, з усіх сил, як тільки міг, намагався догодити зятеві.

Покої Кіріцубо Імператор передав Ґендзі й залишив при ньому колишніх материних служниць. За його дорученням ремонтна служба й столярна майстерня до невпізнання перебудували материн будинок. У саду, який і раніше славився деревами й штучними пагорбами, розширили ставок так, що вся садиба засяяла своєю красою по-новому. «Якби-то я міг поселити тут особу, до якої тягнеться душа!» — думав юнак, зітхаючи.

Кажуть, начебто Блискучим назвав Ґендзі корейський віщун, вражений його вродою.

Дерево-мітла

Головні персонажі:

Ґендзі, 17 років, син імператора Кіріцубо й наложниці Кіріцубо

То-но цюдзьо, офіцер Імператорської охорони, син Лівого міністра, брат Аої

Аої, дочка Лівого міністра, перша дружина Ґендзі

Лівий міністр, тесть Ґендзі

Принц Хьобукьо, брат принцеси Фудзіцубо, батько Асаґао

Кії-но камі, намісник провінції Кії

Ійо-но суке, батько Кії-но камі й чоловік Уцусемі

Коґімі, молодший брат Уцусемі

Емон-но камі, батько Коґімі й Уцусемі

Блискучий Ґендзі... Таке ім’я було величавим, але він сам своїми численними витівками, вартими осуду, зводив його нанівець, тож побоюючись, щоб чутки про його любовні пригоди як вітрогона не залишилися в пам’яті наступних поколінь, намагався їх приховати, бо нема нічого гіршого, як людські поговори. А втім, він поводився так стримано, що нічого особливого під час його зальотів не ставалося, тож Катано-но сьосьо[35] посміявся б з нього.

Коли він ще був у чині цюдзьо[36] на службі в Імператорській охороні, то рідко відвідував дім тестя, Лівого міністра. А тому в тій родині навіть підозрювали, чи він часом не захопився іншою невідомою особою. Насправді ж Ґендзі зовсім не був схильний до звичної в такому віці раптово-нерозсудливої закоханості, але мав звичку іноді, всупереч самому собі, віддатися пристрасті, що вимагала зусиль і, на жаль, призводила до невтішних наслідків.

Під час тривалих безпросвітних дощів, коли в палаці дотримувалися обряду очищення душі й тіла[37], Ґендзі перестав бувати у домі Лівого міністра, тож там непокоїлись і нарікали, але постійно присилали йому різноманітний найкращий одяг та інші дрібнички, а сини міністра відвідували його в палаці. З-поміж них Ґендзі найближче здружився з То-но цюдзьо, що народився від принцеси крові й був незмінним учасником усіх розваг частіше, ніж інші. Йому, зятеві Правого міністра, було нудно в домі тестя, хоча там йому догоджали, як могли, а він, невиправний гульвіса, шукав любовних насолод деінде. Запрошуючи Ґендзі до себе, в розкішно облаштовані покої батьківського дому, спільно, днями й ночами, проводячи з ним час за навчанням і розвагами й, ні в чому не відстаючи від нього, хлопець так з ним здружився, що без усяких церемоній звіряв йому свої сокровенні думки.

Одного вечора, коли від самого ранку нудно