Марк Сідоній Фалкс - Як керувати рабами

ніяк не у вашому маєтку, що вже й казати про ваш дім. Натомість вам треба усвідомити: як рабовласник, ви зобов’язані поводитися зі своїми рабами належним чином, і тоді зможете сподіватися, що вони не лише старанно виконуватимуть свою роботу, а й будуть у змозі робити це багато років.

Чинити по справедливості з тими, хто в суспільній ієрархії посідає нижчий щабель, є обов’язком вищих прошарків суспільства. А нижче від рабів у суспільстві немає нікого. Але ми маємо ставитися до них так само, як і до найманих працівників. Тобто треба наполягати, щоб вони працювали добре, але й самим поводитися з ними справедливо. І це попри той факт, що раби, безперечно, не більш ніж робочий інструмент. Найманий працівник — це людина, а раб — це знаряддя, що використовується для обробітку землі чи іншої роботи. Щоравда, це знаряддя вміє говорити, і тільки ця здатність ставить його вище від робочої худоби. Але ви як господар і рабовласник перебуваєте на верхівці соціальної піраміди, і вам належить завжди чинити відповідно до моралі й справедливості навіть із тими, хто на це не заслуговує.

Перший крок до того, щоб ваші раби добре поводилися й старанно працювали, ви вже зробили: ви купили хороших рабів. Наступний крок — навчити їх. Усі розуміють, що те, як ви виховуєте своїх дітей, позначається на індивідуальному характері кожного з них. Так само важливо виховувати та навчати ваших рабів відповідно до тих ролей, які їм доведеться виконувати. Саме тому часто найкращий і найпростіший варіант — купити таких рабів, які ще нікому не служили. Я вже казав, що один мій друг завжди купує військовополонених, іще достатньо молодих для навчання, адже й лошата зазвичай бувають слухняніші, ніж стара шолудива коняка.

Навчання слід починати одразу ж. Дехто необачно вважає, що можна переконати раба, звертаючись до його розсудливості. Вони думають, що раби швидше підкорятимуться, якщо їм пояснити переваги такої поведінки. Але насправді рабів треба приборкувати, як диких звірів, якщо хочете домогтися від них покори. І знову ж, справа тут не лише в батозі. Ви отримаєте найкращі результати, коли даватимете рабам стільки їжі, скільки вони хочуть. Не забувайте хвалити їх, особливо тих, хто є відверто шанолюбним і понад усе прагне отримати схвалення. Подбайте, щоб вони забули старих богів і почати справляти обряди у ваших домашніх святилищах. Зрозумівши, що саме наш пантеон богів зробив нас великими, вони скоріше приймуть справедливість свого низького становища.

Навченим рабам давайте достатньо їжі, щоб вони могли працювати, але не так багато, щоб вони зледачіли. Раби, зайняті важкою фізичною працею, мають одержувати багатший і різноманітніший раціон, ніж ті, хто виконує нескладні домашні обов’язки. Для продуктивної праці рабам потрібна пожива, не треба сподіватися від них чогось путнього на порожній шлунок. Я завжди особисто перевіряю раціон рабів, коли відвідую свої маєтки. Якщо ви так робитимете, кухарі не посміють шахрувати, лишаючи частину продуктів на власний пожиток. До того ж раби бачитимуть, що ви цікавитесь їхнім добробутом; це їх морально підтримає і змусить працювати сумлінніше. Адже раби думають про три речі: про їжу, роботу та покарання. Якщо ви забезпечуєте їх їжею, але не даєте роботи, вони ледачіють і нахабніють. Якщо ж ви завантажуєте їх роботою і часто караєте, а годуєте погано, це їх виснажує, як і будь-яка жорстокість. Безумовно, найкраще — це дати їм роботу і вдоволь їжі. Людьми неможливо керувати, не винагороджуючи їхніх зусиль, а їжа — винагорода для раба. Раби, як і звичайні люди, працюють погано, коли хороша робота не приносить переваг, а за погану роботу не карають.

Тому уважно стежте за поведінкою рабів і розподіляйте їжу відповідно до зробленого. Надавати привілеї треба лише тоді, коли на них заслуговують. Їжа — добре заохочення за бажану продуктивність. Я люблю нагороджувати хатніх рабів залишками зі свого столу, якщо вони на це заслужили. У селі я залишаю рабам вільний час, аби вони могли тримати своїх курчат і поросят, обробляти власні городи чи ходити до лісу по ягоди. Або ж виділяю їм додаткову порцію твердого сиру з Луни, що в Етрурії.[21] Або, буває, даю їм трохи більше винного оцту, але тут треба бути обережним. Споживання вина навіть вільних людей робить зухвалими, тому, ясна річ, наділяти рабів додатковим вином треба дуже рідко і під наглядом.

У всьому, що стосується харчування рабів, слід діяти як лікар, що виписує рецепти. Треба зробити так, щоб кожен раб одержував те, що він заслужив і що відповідає його низькому становищу. Їжа для рабів має підтримувати їхню працездатність, а не бути розкішною. Я рекомендую включити до основного раціону житній хліб, сіль, виноград, маслинову олію, маслинову кашку та сухофрукти. Як уже зазначалося, можна доповнювати цей раціон деякими додатковими продуктами, що виконуватимуть роль особливого заохочення. Вам можуть стати в пригоді наведені нижче рекомендації.

Раціон для рабів

30 кг пшениці на місяць узимку для рабів у групах, скутих кайданами.

35 кг пшениці на місяць улітку під час виконання важкої роботи, такої як сівба, сапання, збирання врожаю.

Слід збільшувати раціон, коли раби починають працювати на винограднику, та зменшувати його, коли дозріває інжир. Не зменшуйте пайку настільки, як радить цей скнара Катон, якщо не хочете заморити своїх рабів голодом.

20 кг пшениці на місяць для наглядача, економа та пастухів (цього вистачить, бо в них менше навантаження).

Вино для рабів

Помістіть у дерев’яну діжку десять частин давленого винограду та дві частини дуже гострого оцту. Додайте дві частини кип’яченого вина і п’ятдесят частин прісної води. Перемішуйте все це лопаткою тричі на день протягом п’яти днів. Додайте одну сорок восьму частину морської води, набраної заздалегідь. Закрийте діжку накривкою, і нехай все це бродить упродовж десяти днів.

Вийде, звичайно, не витончене фалернське вино. Але його має вистачити на три місяці, а як після цього щось залишиться, то вийде дуже гострий оцет.

Маслини для рабів

Збережіть усі падалишні маслини, які зможете. Додайте зібрані зі старих дерев дрібні маслини, які все одно дають мало олії. Давайте рабам ці маслини дуже ощадливо, розтягуючи запас якомога довше. Коли вони закінчаться, можна перейти на солону рибу і оцет. Видавайте рабам пінту маслинової олії на місяць. А також щомісяця видавайте їм півфунта солі на кожного.

Удень кожен раб має споживати їжу окремо від інших, щоб уникнути марнування часу на пустопорожні балачки. Та вечорами їм слід дозволити поїсти за спільним столом, адже зовсім не дозволяти рабам