Ольга Островська - Спокуса для звіра, Ольга Островська

І, ніби відчувши мою готовність здатися, Сігард ковзає однією рукою нижче, на тремтливий живіт. Зминає тканину сорочки, тягне її вгору нестерпно повільно, даючи мені час зупинити його. І, коли я цього не роблю, нарешті накриває долонею лобок, одразу втискаючи пальці туди, де вже мокро і жарко, через що мене буквально накриває дрожем, а з грудей виривається жалібний стогін. Здається, я вже від одного цього безсоромного дотику готова кінчити.

– Медова моя дівчинка, – шепоче солодко, цілуючи шию, вилизуючи у найчутливіших місцях. Стискає груди. І потирає там унизу, доводячи мене майже до божевілля. – Така мокренька та гаряча для мене. Я повинен обов'язково спробувати тебе на смак, ось тут, − він легенько стукає кінчиками пальців по моєму клітору. – І скрізь. Всю тебе оближу.

Стегна самі собою сіпаються, так хочеться, щоб він продовжив ці свої пестощі. Доторкнувся без тканини. Дав мені нарешті таку омріяну розрядку.

З губ зривається нетерпляче пхикання.

А у відповідь я чую задоволене гарчання і чоловічі пальці нарешті відсувають мокрі трусики. І навіщо тільки вдягала? Проходяться невагомим доторком по припухлих губках, розсовують і притискаються до клітора, потираючи саме так, як мені хочеться.

Напевно, я ще ніколи так швидко не кінчала. І так сильно від одних лише пальців… Мене ніби підриває зсередини, стрясаючи все тіло і вигинаючи дугою. А цей нелюд навіть не думає зупинятися, пестячи ще наполегливіше, закручуючи нову пружину тваринного задоволення. Раптом кусає за шию, і я знову вибухаю з гортанним стогоном, повністю загубившись у просторі.

Можливо саме тому я навіть не помічаю, як опиняюся на спині. Зверху мене придавлює величезне чоловіче тіло, вклинюючись між тремтячих стегон. А губи зминають по-тваринному голодним поцілунком.