Девід Гіббінс - Атлантида

правив у Кносі, але перед тим, як здобути її руку, він мусив зустрітися з Мінотавром, який мешкав у лабіринті. Мінотавр був наполовину биком, наполовину чоловіком, — безперечно, це символ військової сили мінойців.

— Грецький бронзовий вік був відтворений людьми, які вірили, що міфи містять ядро істини, — приєднався до дискусії Гібермаєр. — Я про роботу сера Артура Еванса у Кроносі та Генріха Шлімана у Трої та Мікенах. Обидва вони вірили, що Троянська війна, змальована в «Іліаді» та «Одіссеї» Гомера, записаних, як відомо, у восьмому столітті до нашої ери, є однією з тих епохальних подій, які призвели до падіння цивілізації бронзового віку.

— А тепер я з вашого дозволу підсумую міркування, — сказав Джек. — Платон не міг нічого знати про Крит бронзового віку, адже пам’ять про нього стерлася в буремні часи, що передували класичному періодові. Однак багато що в цій історії натякає на мінойців. Ідеться про подробиці, яких Платон не міг знати. Можна, Катю? — Джек простяг руку та взяв дві книжки, що їх жінка штовхнула до нього поверхнею стола. При цьому вони знову зустрілися поглядами. Погортавши одну з книжок, він поклав її розкритим боком на стіл.

— Ось. «Атлантида була розташована на шляху до інших островів, від яких можна потрапити на протилежний континент». Саме таким є Крит, якщо дивитися на нього з боку Єгипту: інші острови — це архіпелаги Додеканес та Кіклади, розташовані в Егейському морі, а континент — це Греція та Мала Азія. І це ще не все.

Джек відкрив іншу книжку та прочитав ще один уривок:

— «З боку моря берег Атлантиди був дуже стрімчастим, тоді як за горами розташовувалася велика рівнина». — 3 цими словами Джек підійшов до екрана, на якому тепер з’явилося зображення великомасштабної мапи Криту. — Ось, тут ми бачимо стрімчастий південний берег острова та велику рівнину Мезара.

Він повернувся до того місця, де на столі лежали книжки, та продовжив розповідь:

— І, нарешті, самі атланти. «Вони були поділені на десять відносно незалежних адміністративних районів, над якими стояла царська метрополія». — Прочитавши це, Джек повернувся та вказав на мапу. — Археологи вважають, що мінойський Крит ділився на десять чи п’ятнадцять напівавтономних областей, найважливішою з яких був Кнос.

Він знову натиснув пульт, і на екрані з’явилася велична картина — розкопаний палац у Кносі, зокрема його тронна зала.

— Безперечно, це і є «пишна столиця на середині узбережжя».

Джек відшукав слайд зі збільшеним зображенням дренажної системи палацу.

— Ви бачите, що мінойці чудово зналися на гідравліці. Так само «атланти робили баки, деякі просто неба, деякі під навісом, які можна було взимку використовувати як теплі купальні; такі купальні існували для царів, для звичайних людей, для коней та худоби». А тепер бик.

Джек натиснув на кнопку. З’явилося ще одне зображення Кносу, цього разу з величним скульптурним зображенням бичачого рога на подвір’ї. Джек знову почав читати з книжки:

— «У спеціальному загоні при храмі Посейдона утримувано биків, і царі, залишившись на самоті в цьому храмі, спершу молилися богу, щоб той допоміг їм захопити жертву, а потім полювали на биків — без зброї, лише з палицею та арканом».

Джек підійшов до екрана та прокладав решту кадрів.

— Фреска з Кносу, на якій зображені бик та акробат, що стрибає, кам’яна застільна чаша у вигляді бичачої голови, золота чаша з викарбуваною сценою полювання на бика. Розкопана яма з тисячами бичачих рогів, нещодавно відкрита під головним двором палацу. — Джек сів і подивився на інших. — А тепер останній штрих.

На екрані з’явився повітряний знімок острова Тіра, один із тих, які він робив з гелікоптера лише декілька днів тому. Було добре видно нерівні краї кальдери, великої западини на місці вулканічного кратера, оточеної видовищними стрімчаками, на схилах яких стояли білостінні будинки сучасних поселень.

— Це єдиний діючий вулкан в Егейському морі, до того ж один із найбільших у світі. Приблизно в середині другого тисячоліття до нашої ери верхівка цієї штуки вибухнула. Вісімнадцять кубічних кілометрів каміння та попелу було кинуто на вісімдесят кілометрів угору та на сотні кілометрів на південь, на Крит і східне Середземномор’я, так що небо на багато днів потемніло. Цей вибух струсонув усі будинки в Єгипті.

Гібермаєр напам’ять процитував зі Старого Завіту:

— «І мовив Господь до Мойсея: „Простягни свою руку до Неба, і станеться темрява на єгипетській землі, і нехай буде темрява, щоб відчули її“. І простяг Мойсей свою руку до неба, і сталася густа темрява по всій єгипетській землі три дні».

— Попіл мав ковдрою вкрити Крит і на ціле покоління унеможливити будь-які рільничі роботи, — вів далі Джек. — Величезні хвилі цунамі прокотилися північним узбережжям, поглинувши палаци. Сталися потужні землетруси. Люди, що вижили, вже не могли протистояти мікенцям, які невдовзі прийшли сюди шукати багатої здобичі.

Катя потерла підборіддя і сказала:

— Отже, що ми маємо. Єгиптяни чули гучний шум. Небо потемніло. Ті нечисленні критяни, яким удалося вижити та потрапити до Єгипту, розповідали жахливі речі про потоп. Люди Кефтіу вже не приходили з даниною. Атлантида не те щоб цілком пішла під воду, але з єгипетського світу, безперечно, зникла.

Жінка підняла голову та подивилася на Джека, який всміхнувся їй у відповідь.

— Я закінчив, — промовив він з інтонацією судового адвоката.

Майже весь час, поки тривала дискусія, Ділен сидів мовчки. Він знав, що учасники симпозіуму добре пам’ятають про його присутність, знав, що вони розуміють: переклад старовинного папіруса може містити таємниці, здатні спростувати всі їхні уявлення про античність. Джек знову встановив проектор на першому слайді, і всі вчені очікувально подивилися на Ділена: на екрані з’явилося збільшене зображення того самого тексту, писаного давньогрецькою мовою.

— Чи ви готові? — запитав професор своїх колег і учнів.

Усі мовчки кивнули. У залі раптом відчулася напруженість. Опустивши руку й відімкнувши свій портфель, Ділен витяг звідти великий сувій і розгорнув його перед іншими. Джек пригасив головне світло та увімкнув люмінесцентну лампу. Нерівний шматок папірусу, що лежав посеред столу, залило рівномірне яскраве світло.

4

Під захисним склом виблискував об’єкт їхньої уваги, старовинний аркуш, вкритий літерами грецького алфавіту.

Вчені підсунули свої стільці ближче, і тепер із напівтемряви, що запанувала в залі, виступали лише їхні обличчя.

— Спочатку матеріал.

Ділен передав по колу невеликий пластиковий коробок для зразків, у якому лежав фрагмент папірусу, взятий для аналізу.

— Безумовно, це папірус, Cyperus papyrus. Ви можете побачити хрестоподібну структуру волокон матеріалу там, де їх вирівнювали та спресовували.

— У другому столітті нашої ери папірусу в Єгипті вже майже не