Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

І боровся з ним якийсь чоловік, аж поки не зійшла досвітня зоря.

26 І він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглоба стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з ним.

27 І промовив: Пусти мене, бо зійшла досвітня зоря. А той сказав: Не пущу тебе, доки не поблагословиш мене.

28 І промовив до нього: Як твоє ім'я? Той відповів: Яків.

29 І сказав: Не Яків буде вже ім'я твоє, а Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми і переміг.

30 І запитав Яків: Скажи ж ім'я своє. А той відповів: Нащо запитуєш про ім'я моє? І він поблагословив його там.

31 І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога обличчям до обличчя, та збереглася душа моя.

32 І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно.

33 Тому не їдять Ізраїлеві сини сухожилля суглоба стегна, аж до сьогодні, бо він доторкнувся був до суглоба стегна Якового.

Буття 33

1 І побачив Яків, що іде Ісав, а з ним чотири сотні людей. І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль, і на обох невільниць своїх.

2 І поставив він тих невільниць та дітей їх попереду, а Лію й дітей її передостанніми, а Рахіль та Йосипа останніми.

3 А сам пішов перед ними і вклонився до землі сім раз, аж поки підійшов до брата свого.

4 І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали.

5 Побачивши жінок та дітей, Ісав запитав: Хто то такі? А той відповів: Діти, якими обдарував Бог твого слугу.

6 І підійшли сюди невільниці та їхні діти і вклонилися.

7 І підійшла також Лія та діти її і вклонилися, а потім підійшов Йосип та Рахіль і вклонилися.

8 І сказав Ісав: А що це за цілий табір той, що я зустрів? А той відповів: Щоб знайти милість в очах мого пана.

9 А Ісав сказав: Я маю багато, мій брате, твоє хай буде тобі.

10 А Яків сказав: Ні ж бо! Коли я знайшов милість в очах твоїх, то візьми подарунка мого з моєї руки. Бож я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже обличчя, і ти собі вподобав мене.

11 Візьми ж благословення моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й маю я все. І благав він його, і той узяв.

12 І промовив Ісав: Рушаймо, а я піду обіч тебе.

13 А той сказав: Пан мій знає, що діти малі, а дрібна та велика худоба в мене дійна. Коли погнати їх один день, то загине вся.

14 Хай же піде пан мій перед очима свого раба, а я піду поволі за ногою худоби, що переді мною, і за ногою дітей, аж поки не прийду до пана свого, до Сеїру.

15 І промовив Ісав: Залишу ж з тобою трохи з людей, що зі мною. А той відповів: Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана?.

16 І повернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру.

17 А Яків подався до Суккоту і збудував собі будинок, а для худоби своєї поробив курені, тому назвав ім'я тому місцю: Суккот.

18 Яків вийшовши з Падану арамейського, успішно прибув до міста Сихем у Ханаанському краї, і отаборився перед містом.

19 І купив він шмат поля, де поставив намет свій, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто срібняків.

20 І поставив там жертовника, і назвав його: Ел-Елогей-Ізраїль.

Буття 34

1 І вийшла була Діна, дочка Лії, яка народила її Якову, щоб подивитися на дочок того краю.

2 І побачив її Сихем, син Гамора хівеянина, головного в тому краї, і взяв її, і лежав з нею, і збезчестив її.

3 І прихилилася душа його до Діни, дочки Якової, і покохав він дівчину, і промовляв до серця дівочого.

4 І сказав Сихем до Гамора, батька свого: Візьми ту дівчину за жінку для мене!

5 А Яків почув, що той збезчестив Діну, дочку його, а сини його були з худобою на полі. І мовчав Яків, аж поки прибули вони.

6 І вийшов Гамор, Сихемів батько, до Якова, щоб розмовляти з ним.

7 І прийшли сини Якова з поля, коли почули, і засмутилися ці люди, і дуже розпалився їхній гнів, бо той ганьбу зробив в Ізраїлі тим, що лежав з дочкою Якова, а так не робиться.

8 А Гамор сказав до них: Прагне душа сина мого Сихема вашої дочки. Дайте ж її йому за жінку!

9 І посвоячтеся з нами, дайте нам ваші дочки, а наші дочки візьміть собі.

10 І осядьте з нами, а цей край буде перед вами. Сидіть і мандруйте по ньому, і набувайте власності.

11 І промовив Сихем до батька її та до братів її: Хай я знайду милість у ваших очах, і що ви скажете мені я дам.

12 Призначте для мене найбільше віно та подарунок, і я дам, як мені скажете, та тільки дайте мені дівчину за жінку!

13 І відповіли сини Якова Сихемові та Гаморові, батькові його, підступом, сказали, бо він збезчестив Діну, сестру їхню.

14 І сказали до них: Ми не можемо зробити тієї речі, видати сестру нашу чоловікові, що має крайню плоть, бо то ганьба для нас.

15 Ми тільки тоді прихилимося до вас, коли ви станете, як ми, щоб у вас був обрізаний кожний чоловічої статі.

16 І дамо вам своїх дочок, а ваших дочок візьмемо собі, і осядемо з вами, і станемо одним народом.

17 А коли ви не послухаєте нас, щоб обрізатися, то ми візьмемо свої дочки, та й підемо.

18 І їхні слова були добрі в очах Гамора та в очах Сихема, сина Гаморового.

19 І не загаявся юнак той виконати ту річ, бо полюбив дочку Якова. А він був найповажніший у всьому домі батька свого.

20 І прибув Гамор та Сихем, син його, до брами міста, і звернулися до людей свого міста, промовляючи:

21 Ці люди вони приязні до нас, і хай осядуть у краю, і хай перейдуть його, а цей край ось розлогий перед ними. Дочок їхніх візьмімо собі за жінок, а наших дочок даймо їм.

22 Тільки за це прихиляться до нас ці люди, щоб сидіти з нами, і щоб стати одним народом, коли в нас буде обрізаний кожен чоловічої статі, як і вони обрізані.

23 Отара їхня, і майно їхнє, і вся їхня худоба хіба не наші вони? Тільки прихилімося до них, і хай вони осядуть з нами.

24 І послухали Гамора та Сихема, сина його, усі, хто виходив з брами його міста. І були обрізані всі чоловічої статі, усі, хто виходив з брами міста його.

25 І третього дня, коли вони хворіли, то два сини Яковові, Симеон і Левій, брати Дінині, взяли кожен меча свого і безпечно напали на місто та повбивали всіх чоловіків.

26 Також Гамора й Сихема, сина його, вбили мечем, забрали Діну з помешкання Сихемового та й вийшли.

27 Інші сини Якова добили поранених і пограбували місто за те, що вони збезчестили їхню сестру.

28 Забрали дрібну й велику худобу їхню, і осли їхні, і що було в місці, і що на полі,

29 і весь маєток їхній, і всіх їхніх дітей, і їхніх жінок забрали в неволю, і пограбували все, що де в оселях було.

30 І сказав Яків до Симеона й до Левія: Ви зробили мене нещасливим, бо зробили мене ненависним у мешканців цього краю, у ханаанянина й периззеянина. Ми люди нечисленні, а вони зберуться на мене та поб'ють мене і буду знищений я та оселя моя.

31 А вони відповіли: Чи він мав би зробити нашу сестру повією?

Буття 35

1 І сказав Бог до Якова: Вставай, іди до Бет-Елу і там оселися, зроби там жертовника Богові, що з'явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм.

2 І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був з ним: Викиньте чужинських богів, які є серед вас, очистіться і змініть свій одяг.

3 І ходімо до Бет-Елу, і зроблю я там жертовника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зі мною в дорозі, якою ходив я.

4 І вони віддали Якову всіх чужинських богів, що були в їхніх руках, і сережки, що в їхніх вухах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом.

5 І вирушили вони. І великий жах огорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова.

6 І прибув Яків до Лузу, що в Ханаані, цебто до Бет-Елу, він і весь народ, що був з ним.

7 І збудував він там жертовника, та й назвав те місце: Ел-Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом.

8 І померла Девора, годувальниця Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав його Аллон-Бахут.

9 І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був з Падану арамейського, і поблагословив його.

10 І сказав йому Бог: Не буде вже ім'я твоє Яків, а Ізраїль буде ім'я твоє. І дав йому імя Ізраїль.

11 І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній! Плодися й розмножуйся, народ і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть зі стегон твоїх.

12 А той край, що я дав його Авраамові та Ісакові, дам його тобі і нащадкам твоїм по тобі дам я той край.

13 І піднявся в небо Бог з того місця, де з ним розмовляв.

14 І поставив Яків кам'яного знака на тому місці, де він розмовляв з ним, і вилив на нього винну жертву, і полив його оливою.

15 І назвав Яків місце, де розмовляв з ним Бог Бет-Ел.

16 І він рушив з Бет-Елу. І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль народжувала, і були важкі її пологи.

17 І коли вона народжувала, то сказала їй повитуха: Не бійся, бо й це тобі син.

18 І коли помирала вона, то назвала його Бен-Оні, а батько назвав його Веніямином.

19 І померла Рахіль, і була похована на шляху до Ефрати, це є Віфлеєм.

20 І поставив Яків знака на могилі її, цей знак Рахілі стоїть аж до сьогодні.

21 І рушив Ізраїль, і поставив намет свій далі до Мігдал-Едеру.

22 І сталося, коли Ізраїль перебував у тому краї, то Рувим пішов і ліг з Білгою, наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому. А в Якова було дванадцятеро синів.

23 Сини Ліїні: первісток Якова Рувим, потім Симеон, Левій, Юда, Іссахар і Завулон.

24 Сини Рахіліні: Йосип і Веніямин.

25 А сини Білги, невільниці Рахіліної: Дан і Нефталим.

26 А сини Зілпи, невільниці Ліїної: Гад і Асир. Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському.

27 І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре, в Кир'ят-Арбу, цебто Хеврон, що там жив Авраам та Ісак.

28 І були Ісакові дні сто вісімдесят років.

29 І впокоївся Ісак та й помер, і прилучився до своєї рідні, старий та нажившись. І поховали його Ісав та Яків, сини його.

Буття 36

1 А оце нащадки Ісава, цебто Едому.

2 Ісав узяв жінок своїх з дочок ханаанських, Аду, дочку хіттеянина Елона, та Оголіваму, дочку Ани, дочку хівеянина Цівона,

3 та Босмат, дочку Ізмаїлову, сестру Невайотову.

4 І народила Ада Ісавові Еліфаза, а Босмат породила Реуїла,

5 а Оголівама народила Суша, Ялама і Кораха. Оце сини Ісавові, що були йому народжені на землі Ханаану.

6 І взяв Ісав жінок своїх, і синів своїх, і дочок своїх, і всі душі дому свого, і худобу свою, і всі череди свої, і все своє майно, що набув на землі Ханаану, та й пішов від обличчя Якова, брата свого,

7 бо маєток їх був більший, ніж міг умістити той край.

8 І осівся Ісав на горі Сеїр, Ісав він же Едом.

9 А оце нащадки Ісава, батька Едому на горі Сеїр.

10 Оце імена синів Ісавових: Еліфаз, син Ади, жінки Ісавової, Реуїл, син Босмати, Ісавової жінки.

11 А сини Еліфазові були: Теман, Омар, Цефо, Гатам і Кеназ.

12 А Тимна була наложниця Еліфаза, Ісавового сина, і народила вона Еліфазові Амалика.