Народна творчість - Народні пісні, Народна творчість

нічка, ясні, як день!

Ви ж мені, очі, вік вкоротили,

Де ж ви навчились зводить людей?

Ви ж мені, очі, вік вкоротили,

Де ж ви навчились зводить людей?

На вулиці скрипка грає

 

 

На вулиці скрипка грає,

Мене мати не пускає.

Ой ви очі, очі сині,

Як побачу - серце гине.

Серце гине, серце мліє,

Як побачу очі сині.

 

Приспів:

А музика грає, грає, грає,

Співаночки файні виграє.

А музика грає, грає, грає,

Співаночки файні виграє.

 

А матуся мене лає,

На вулицю не пускає,

Ой матусю моя мила,

Пусти ж мене хоч на хвилю,

Хоч на хвилю, моя мила,

Най побачу очі сині.

 

Приспів:

А музика грає, грає, грає,

Співаночки файні виграє.

А музика грає, грає, грає,

Співаночки файні виграє.

На городі буркун

 

 

На городі буркун ягідок не родить,

А кум до куми щовечора ходить.

 

- Ой кумцю моя, принесу ячменю.

- Ой не йди, не неси, де ж я його змелю?

 

- Ой кумцю моя, принесу я проса.

- Ой не йди, не неси, бо я буду боса.

 

- Ой кумцю моя, принесу я гречки.

- Ой не йди, не неси, не тре... суперечки.

 

- Ой кумцю моя, принесу сметани.

- Ой прийди, принеси, милий мій, коханий.

 

- Ой кумцю моя, принесу я масла.

- Ой прийди, принеси, щоб любов не згасла.

 

- Ой кумцю моя, принесу я сала.

- Ой прийди, принеси, я того чекала.

 

- Ой кумцю моя, принесу горілки.

- В мене нема чоловіка, в тебе нема жінки.

 

- Ой кумцю моя, принесу я грошей.

- Ой прийди, принеси, милий мій, хороший.

 

На городі буркун ягідок не родить,

А кум до куми як ходив, то й ходить.

На городі верба рясна

 

 

На городі верба рясна...

На городі верба рясна...

Там стояла дівка красна.

 

Хорошая та вродлива,

Хорошая та вродлива,

Її доля нещаслива.

 

Її доля нещаслива, -

Її доля нещаслива, -

Нема того, що любила.

 

Нема його та й не буде, -

Нема його та й не буде, -

Розраяли вражі люди.

 

Розраяли, розсудили,

Розраяли, розсудили,

Щоб ми в парі не ходили.

 

А ми в парі ходить будем,

А ми в парі ходить будем,

Як любились, так і будем!

На городі сіно

 

 

На городі сіно

Низенько осіло,

Ой десь моє закохання

До вечері сіло.

Ой десь моє закохання

До вечері сіло.

 

Сіло воно, сіло,

Най здорове буде,

А мене вірно любить,

Повік не забуде.

А мене вірно любить,

Повік не забуде.

 

Кониченьку сивий,

Будь же ми зичливий,

Понеси мя, занеси мя

До моєй дівчини.

Понеси мя, занеси мя

До моєй дівчини.

 

Перед воротами

Вдари копитами:

"Вийди, вийди, дівчинонько,

Погадай си з нами".

"Вийди, вийди, дівчинонько,

Погадай си з нами".

 

Дівчинонька вийшла,

Білу ручку дала:

"Вітаю тя, мій миленький,

Давно-м тя видала".

"Вітаю тя, мій миленький,

Давно-м тя видала".

На камені ноги мию

 

 

На камені ноги мию,

На камені стою,

Навкруг мене чари сиплють,

А я ся не бою.

Навкруг мене чари сиплють,

А я ся не бою.

 

Навкруг мене чари сиплють -

А я не боюся,

Коби скорше до осені,

То я й притулюся.

Коби скорше до осені,

То я й притулюся.

 

Коби скорше до осені, -

Віддамся, віддамся,

Таки свому миленькому

Зрадити не дамся.

Таки свому миленькому

Зрадити не дамся.

 

Сама овес я сіяла -

Сама його й скошу,

Сам мій милий нагнівався -

Сам і перепрошуй.

Сам мій милий нагнівався -

Сам і перепрошуй.

 

Чого вікна побіліли? -

Бо вітер з морозом.

Розгнівався мій миленький -

Бо затьмився розум.

Розгнівався мій миленький -

Бо затьмився розум.

 

Розгнівався мій миленький

У самий вівторок,

Здається ми, моя мамко,

Що вже неділь сорок.

Здається ми, моя мамко,

Що вже неділь сорок.

 

Ой не сорок, моя доню,

Не сорок, не сорок:

Учора був понеділок -

Сьогодні вівторок.

Учора був понеділок -

Сьогодні вівторок.

На поточку-м прала

 

 

На поточку-м прала,

На вербочку-м клала,

Поможи ми, пане Боже,

Що-м собі думала. (2)

 

Я собі думала

Хлопця молодого,

А мене віддали

За діда старого. (2)

 

Як ня віддавали,

Та так ми казали:

- Аби-сь, моя доню,

Діда честовала. (2)

 

Я діда честую,

Честовати мушу.

Поможи ми, пане Боже,

Візьми з діда душу. (2)

 

Візьми з діда душу

Та й повісь на грушу,

Аби старим знати,

Як молоду брати. (2)

Над моєю хатиною

 

 

Над моєю хатиною

Чорна хмара стала...

А на мене, молодую,

Поговір та слава!

А на мене, молодую,

Поговір та слава!

 

Ой я тую чорну хмару

Крилом розмахаю...

Перебуду сей поговір,

Перебуду й славу.

Перебуду сей поговір,

Перебуду