Анджей Пилипюк - 2586 кроків

тисячі п'ятсот вісімдесят шість кроків, --сказала вона задумливо, сідаючи в сани. – Цікаво, чому.

-- Я й сам хотів би знати. Шкода, що в Бергені немає євреїв.

-- Чому?

-- Знавці кабали можуть по цифрах прочитати таємне послання.

-- Може цифри кажуть вбити його?

-- Кого?

-- Подруги лякали мене, що по Бергені кружляє демон хвороби. Дурні жарти, -- вона споважніла.

-- Демонів хвороби не існує. Такий злий дух мусив би безперервно подорожувати світом, -- він постарався придати своїм словам впевненості.

Від заїжджого двору, де він найняв сани, до лікарні шлях був вдвічі коротший ніж до пансіону, але Павел знову нарахував дві тисячі п'ятсот вісімдесят шість кроків.

***

-- Це шифр, -- сказав доктор Скужевський. – Але в нас замало даних, щоб прочитати його повністю. Двійка це Сефирот Хохма, шестірка -- Тіферет.

-- Що це означає? – зацікавився Гансен.

-- Хохма це мудрість. Тіферет – краса. На жаль я не пам’ятаю, що означають інші цифри.

-- Тебе занесло не туди, -- зітхнув Армауер. – А він знову стоїть.

На вулиці з’явилося щось дещо темніше ніж сутінки. Густа хмара, зіткана з снігу і північного вітру…

-- Дух Прокази, Прокажений Дід, -- промовив задумливо Павел.

Гансен відчинив шафку і дістав з неї кілька коробочок. Відкрив першу і показав Скужевському вирізьблену з важкого, чорного дерева маску.

-- Вирізьблена на Мадагаскарі, -- сказав він. – Мені її прислали працівники місцевого лепрозорію. Це статуетка демона хвороби з Беніну, країни в гирлі річки Нігер… -- він подав Павлові наступні. – Полінезійська, від доктора Моріца з Гаваїв. На цій гравюрі зображено демона прокази з Китаю, а цей барельєф мені прислала знайома черниця, що опікується хворими в Калькуті.

-- Всі однакові… Принаймні схожі. Наче робилися по одному образу...

-- І доволі незвичному. У випадку зараження проказою доволі частим симптомом є так зване “ левове обличчя “. Набряки сильно спотворюють обличчя… А тут можна побачити рідкісну форму захворювання. Шкіру проїло і запав ніс… Зверни також увагу, що у випадку зараження майже завжди випадають брови. Тут з лівого боку залишився один, невеликий жмут волосся. Якщо я не помиляюся, він однаково зображений на всіх… експонатах. Я завжди намагався твердо стояти на землі. Але якщо борешся з такою жахливою заразою, надходить момент коли відчуваєш, що за цим хтось стоїть. Я воюю не з бактеріями під мікроскопом, а з чужим, ворожим розумом…

-- Може ті люди мають рацію? Може потрібно знайти і вбити його…

-- Як вбити примару? – Гансен налив собі стаканчик анісівки. – Адже це неможливо.

-- Можливо, -- сказав тихо Павел. – Потрібно відлити срібну кулю, вирізати на ній хрестик, посвятити і зарядити зброю. Такі історії розповідають в моїх краях.

-- Сировина потрібна?

Він витягнув з кишені пригоршню потертих, виведених з обігу срібних монет.

-- Мені також потрібен шматок воску і трохи глини. Я зроблю форму, -- Павел затиснув в долоні купку “срібла”.

***

Повернулася зима. Снігова заметіль налетіла на місто разом з моторошним завиванням вітру і двадцятиградусним морозом. Скужевський тремтів вранці, під час сніданку в товаристві обох лікарів.

-- Лікування миш'яком дає певні ефекти, -- сказав задумливо доктор Даніельсон. – Бактерії прокази відмирають, однак, як виникає з аналізу мазка, частина з них не до кінця. Вони скоротилися і стали темнішими, але не були знищені до кінця.

-- Може вони впали в сплячку? – запропонував Павел. – Біологи з Імператорської Академії наук зауважили, що взимку мікроорганізми, які живуть в ставках , скорочуються і завмирають, а коли повертаються сприятливі умови, знову починають жити і розмножуватися.

-- Звучить правдоподібно, -- зауважив Гансен. – Поки що продовжимо уколи миш’яку. Побачимо, може врешті помруть.

-- Миш’як – небезпечні ліки, -- буркнув старий доктор. – Він шкодить більше ніж ртуть. Але якби вдалося послабити його негативний вплив на організм…

-- Зменшити дозу, -- запропонував Павел.

-- Збільшити, але на коротший термін, -- запротестував Армауер.

-- А може використати цинкові препарати, як при лікуванні сифілісу? – замислився Даніельсон. – Проблема.

-- Пам’ятаєте той випадок, два роки тому? – запитав Гансен несподівано. – Хлопчик, як його, Сігурд?

-- Так. Пам’ятаю. Послухайте, шановний гостю, -- звернувся він до Скужевського. – До нас привели хлопця, легкі зміни на шкірі, практично непомітні, але по всій поверхні. Ми їх докладно оглянули, проказа. Під мікроскопом ми побачили бацили; вони пожирали зовнішнє покриття шкіри, але вглиб не пішли. Він також не втратив чуття на вражених ділянках. За шість місяців плями почали зникати. Ще за три нам не вдалося знайти бактерій в препаратах зроблених з його крові, шкіри і м’язів.

-- Тоді ми припустили, що лепра якимось чудом не досягла нервових тканин, а організму вдалося відбити її атаки вглиб тіла. Може вроджений імунітет, може слабкий штам бактерій? Факт в тому, що він видужав.

-- Може як і при всіх хворобах, ослаблений організм не дає собі ради з бацилами, а в сильного є шанс побороти їх? – задумався поляк.