Ахмед Салман Рушді - Гарун і море оповідок

 — Найпередовіша чи ні, — заперечив Гарун, — але цього разу ви помилилися, не налаштувалися як слід, взялися за палицю не з того боку. — Відчувши, що вже говорить, наче Джин Води, потряс головою, щоб прояснити свої думки. — Мій батько аж ніяк не здався. І ви в жодному разі не можете відмовити йому у постачанні Оповідної Води.

 — Наказ, — промови Якщоб. — Усі запитання до Верховного Контролера.

 — Верховного Контролера чого? — не вгавав Гарун.

 — Процесу, Надто Складного для Пояснення. Будинок ПНСП в Ґуп-Сіті, Кагані. Листи надсилай на ім'я Моржа.

 — Якого Моржа?

 — Ти якийсь неуважний, — відповів Якщоб. — У Будинку ПНСП в Ґуп-Сіті працює багато чудових людей, але Верховний Контролер — один. Вони всі — Яйцеголові. А він — Морж. Тепер уторопав? Доганяєш?

Гарун розмірковував над одержаною інформацією.

 — А як лист дійде туди? — запитав Гарун. Джин Води лишень хмикнув:

 — А він і не дійде. Тепер бачиш усю красу схеми?

 — Аж ніяк, — відповів Гарун. — Навіть якщо ви справді відключите Оповідну Воду, мій тато все одно зможе розповідати казки.

 — Усі можуть розповідати казки, — відповів Якщоб. — Брехуни, ошуканці, дурисвіти, приміром. А от для казок з Екстра-Інґредієнтом Оповідна Вода потрібна навіть найкращим казкарям. Їм потрібне паливо так само, як автомобілям потрібен бензин; нема Води — нема Водяної Пари.

 — А чого б це я мав вірити вашим словам? — запитав Гарун. — Тут я нічого не бачу, крім звичайнісінької ванни, туалету, вмивальника та ще звичайнісіньких кранів з позначкою «Холодна» й «Тепла».

 — Помацай тут, — промовив Джин Води, показуючи на місце в повітрі шість за дюймів вище над умивальником. — От візьми Рознімач і приклади його до місця, де, здається, нічого нема.

Недовірливо, очікуючи якоїсь каверзи, він наказав Джинові Води відійти назад, а тоді вчинив, як йому було сказано. «Дзень», — почулося, коли Рознімний Інструмент ударився об щось особливо тверде й особливо невидиме.

 — От звідси вода й тече, — вигукнув Джин Води, широко всміхаючись. — Це Оповідний Кран: ось так.

 — Я все ще нічогісінько не розумію, — насупив брови Гарун. — А де то ваш Океан? І як Оповідна Вода потрапляє у цей невидимий Кран? І як функціонує ваш водогін? — Він побачив лукавий блиск у Якщобових очах і відповів на свої ж запитання:

 — Можете не казати. Я й так знаю. За допомогою Процесу, Надто Складного для Пояснення.

 — Пряме попадання, — похвалив Джин Води. — Десять з десяти. Саме так.

І тут Гарун Халіфа ухвалив рішення, яке виявилося найважливішим рішенням усього його життя.

 — Пане Якщоб, — промовив він ввічливо, але твердо, — візьміть мене до Ґуп-Сіті, щоб я міг побачитися з Моржем і, поки не пізно, виправити цю прикру помилку з постачанням Води для тата.

Якщоб захитав заперечно головою й широко розвів руками.

 — Неможливо, — промовив він. — Виключено, не передбачено жодними приписами, навіть не мрій. Доступ до Ґуп-Сіті, що в Кагані, суворо обмежений, а точніше, цілком заборонений, стовідсотково заборонений, ну, за винятком акредитованого персоналу, приміром, таких як я. Але ти? Жодного шансу, навіть за мільйон років, жодним чином, дорогенький.

 — Ну, тоді, — люб'язно сказав Гарун, — вам доведеться повертатися без цього. — І він помахав Рознімним Інструментом перед синьобородим. — А тоді побачите, чи Їм таке сподобається.

Запала довга мовчанка.

 — Згода, — відповів Джин Води. — У мене нема виходу, ти тримаєш мене за горло. Домовились. Ходімо! Вшиваймося звідси! Вперед! Ну ж бо, якщо їдемо, то їдемо!

Гарунове серце мало не зупинилося.

 — Ви хочете сказати, — промовив він заїкаючись, — уже зараз?

 — Уже зараз, — відповів Якщоб. Гарун лишень набрав повні груди повітря.

 — Гаразд, — відповів Гарун. — Їдьмо.

   ибирай птаха, — скомандував Джин Води. — Якого хочеш?

Гарун трохи збентежився.

 — Тут тільки павич, — слушно зауважив він. Якщоб хмикнув з деяким презирством.

 — Людина може вибирати не тільки те, що бачить, — відповів він, ніби пояснював очевидні речі геть нетямущим. — Людина може назвати птаха, навіть якщо його нема поблизу або ж він має форми, відмінні від узвичаєних: ворона, перепілка, колібрі, дрозд, шпак, папуга, паперовий змій. Людина може вибрати навіть вигадану летючу істоту, приміром, крилатий кінь, летюча черепаха, повітряний кит, космічна змія, аеромиша. Досить дати речі назву, почепити на неї ярлик, приклеїти етикетку — і ти врятуєш її від анонімності, витягнеш її з Небуття. Коротше кажучи, називаючи річ, ти вводиш її в обіг існування. А в нашому випадку — називаючи птаха чи Уявний Літальний Організм.

 — Такий стан справ може бути тільки там, звідки