Андрій Степанович Крижанівський - Телефонна пригода

— Ти собі багато дозволяєш, Іраклію?

— Інколи, Остапе.

— Ми собі багато дозволяємо, — повідомив рушмо сивий.

— Інколи, — додав чорняво-сивий.

— Інколи це якраз нині, — сказав русяво-сивий.

— Дай діткам соку, — сказав чорняво-сивий барменові.

— Вони п'ють інше, — зауважив бармен.

— Вони п’ють соки! — наполягав Іраклій.

— Наші соки, — додав Остап.

Юна череда ушилася.

— Бачу справжніх мужчин! — сказала пишна блондинка, вмощуючись по праву руку Іраклія.

— Справжні мужчини тут дефіцит, — потвердила струнка брюнетка, вмощуючись по ліву руку Остапа.

— Ах, я вперше бачу зблизька живих селян! — стріпнула білою гривою світська левиця і присунулася до Іраклія.

— Ах, милі наші пейзанчики! — поклала голову па Остапове плече емансипована пантера.

— Але ж ваші чоловіки… — почав Іраклій.

— Ах, не нагадуйте нам про тих архівних кажанів! — закотила очі блондинка, переміщуючи обручку на ліву руку.

— Нас рятують від них тільки курорти! — пустила бісики брюнетка, дублюючи комбінацію з обручкою.

— Джентльмени! Є пропозиція махнути в шашличну на Ріцу! — проголосила левиця.

— Зловимо кайф! — підтримала пантера. — У вас є машини?

— Є! — сказав Остап. — У нього «Сакартвелло».

— Є! — сказав Іраклій. — У нього «Колос».

— Ура! — підняли келихи дами. — Вип’ємо за свято, яке завжди з нами!

— Хемінгуея на них нема, — шепнув русяво-сивий.

— Його, — кивнув чорняво-сивий, — Ернеста…

Оглавление По-своєму Виховний момент Щось треба робити Го-о-л! Нічого поганого не скажу Посміялися Вишибала Телефонна пригода Спогад про матріархат Тріумф балерини І ми вертаєм Стрибок із Парнасу Монолог безсмертного актора Двоє в барі, який не відвідував Хемінгуей