Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

Які стьожки чудові! Цілунок ніжності? Чи сарни черевце? А що за колір це? Прекрасний дар любові?

Де Гіш

Не угадали ви – іспанець хворий це.

Перший маркіз

О! Назва кольору, їй-богу, найвлучніша! Через вояцький хист і сміливість де Гіша Іспанець не один хворітиме в ці дні.

Де Гіш

Ну, йду на сцену я. Хто хоче з вас мені За компаньйона бути?

(Іде в супроводі всіх маркізів та дворян на сцену. Гукає, обернувшись.)

Вальвере! На хвилину.

Крістіан

(що слухав і спостерігав їх, здригається, почувши це ім'я)

Вальвер! А, сто чортів! Йому в лице я кину…

(Засував руку в кишеню і стрічає там руку злодія, що саме взявся кишеню випорожняти. Обертається.)

Це що?

Злодій

Ай!

Крістіан

(не випускаючи руки злодія)

Що таке? Чого в кишені ти? Я рукавичку там хотів свою найти…

Злодій

(в жалісною усмішкою)

А руку лиш найшли…

(Міняє тон, тихо й швидко.)

Пустіть, мій пане, руку, Цікаву вам одну за те скажу я штуку…

Крістіан

(не випускаючи руки)

Що саме?

Злодій

Пан Ліньєр, що тут покинув вас…

Крістіан

(усе держить руку)

Ну?

Злодій

Нині жде його останній, пане, час. Великий пан один за пісеньку сердитий На друга вашого, – і щоб його убити Сто чоловік найняв, мене у тім числі…

Крістіан

Хто пан той?

Злодій

Це секрет! Нікому на землі Я професійного не викажу секрета!

Крістіан

А де умовлено підстерігать поета?

Злодій

При Польській башті – там його звичайний шлях. Тож дайте знать йому!

Крістіан

(випустивши нарешті руку злодія)

Та де ж він?