Володимир Лис - Острів Сильвестра

К н я з ь. В моє серце проникла твоя троянда. На колючці троянди твій погляд. Нанижи на колючку моє серце. Знаєш цю пісню?

С и л ь в е с т р. Ні. Хоча слова гарні. Образ непоганий.

К н я з ь. Образ! Джон Леннон, чувак. Хоча для мене це вже минулий етап. А знаєш хто, кажуть, написав ці слова для старого Джона?

С и л ь в е с т р. Хто?

К н я з ь. Йоко Оно.

С и л ь в е с т р. Про Леннона чув. Здається, це англійський актор.

К н я з ь. Актор?

С и л ь в е с т р. Здається, так. Якщо не помиляюся. Щось я таке читав про його нове трактування образу… образу… ні, не пригадую, в якій п’єсі Шекспіра.

К н я з ь. Ну, блядь, ти або дурень, або прикидаєшся. Джон Леннон… Актор… Шекспір!

С и л ь в е с т р. Вибач. Я підозрюю, що це співак. Так?

К н я з ь. Твою мать! Скажу Нінці — не повірить. Хоча почекай! Ми ж якось у класі балакали про «Бітлз». І не раз. Вони тепер вже не разом. Маккартні, Пол, все заколотив. Чи ти й цього не чув?

С и л ь в е с т р. Не пригадую.

К н я з ь. Що, буржуазного Заходу боїшся?

С и л ь в е с т р. Олеже, ти щось хочеш від мене? То кажи.

К н я з ь. Ну добре. Позавчора я перший раз виїбав Нінку. З цієї нагоди влаштовую вечір. Прийдеш? Запрошую.

С и л ь в е с т р. Свято позбавлення невинності під музику «Бітлз»?

К н я з ь. От що, Сільва. Кинь виламуватися. Бо їбону по морді. Усік? Жду. Збираємось о восьмій у мене. З тебе, як неофіта, годилася б пляшка доброго винця, та навряд чи грошиків нашкребеш. Можеш і так приходити.

С и л ь в е с т р. Я подумаю.

К н я з ь. Вдруге запрошувати не буду. (Йде, спиняється.) А про Нінку я пожартував. Вона вже давно не целка. Всьо. Приходь. Буде музика, салют і танці.

Дія друга

Сільська вулиця. Олег Ривцун у військовій формі, з погонами старшого лейтенанта стоїть, когось чекає. Заходить Сильвестр.

О л е г. Кого я бачу! Сільва! Привіт!

С и л ь в е с т р. Привіт, Олеже. У відпустці?

Тиснуть руки, обіймаються.

О л е г. У відпустці. З бабою своєю. Пішла з малою цукерки купувати. Ти теж у відпустці?

С и л ь в е с т р. Так. До батьків заглянув. До того ж Оля, молодша сестра, заміж виходить, через три дні весілля.

О л е г. Сам чи з сім’єю?

С и л ь в е с т р. Поки що неодружений.

О л е г. За Нінкою все сохнеш?

С и л ь в е с т р. Та ні. Вже все перегоріло.

О л е г. І давно… перегоріло?

С и л ь в е с т р. Ти знаєш… (Пауза.) Років через два після школи.

О л е г. Ти тільки не обіжайся… Мені Нінка твоє пісьмо показувала.

С и л ь в е с т р. Листа?

О л е г. Ну да, листа. Того, де ти їй в любові признавався. Блін, красіво писав. Я б ніколи так не зміг. Вчений, одне слово.

С и л ь в е с т р. Коли то було, якщо не секрет?

О л е г. Політучилище я закінчував. На канікули приїжджав. Ну й Нінка на канікули. Я тоді її останній раз уламував, щоб заміж за мене виходила. Ні в какую. Вона, бач, сука, не уявляє себе жінкою воєнного. І вообще, в неї любов у тому блядському інституті була. Взялася мені про ту любов розказувати. Аж до того, як вона з тим чмуром трахалася. А на хріна мені вона треба, її любов?! Це вона мені, Князю, таке розказувала! А потім твого листа показала. Ляляля, ти знаєш, які мені слова Сільва писав? Ну, чого так дивишся? Ну, випив я, посиділи тут в мого дядька. Хоч, і з тобою посидимо ще? Я своєї норми ще не добрав.

С и л ь в е с т р. Вибач, Олеже, мушу додому йти.

О л е г. Гребуєш, бля?

С и л ь в е с т р. При чому тут гребуєш?

О л е г. Тоді чого не хочеш? Я, між іншим, тоді тебе в нашу компанію увів того, що Нінка попросила. А так — нужен ти нам зі своїми стішками… Як згадаю, як ти дундук дундуком сидів на тих вечорах — тьху!

С и л ь в е с т р. Вибач, Олеже, піду я.

О л е г. Зажди. Бабу зараз мою побачиш. Валерія, між іншим, звати. Фігура клас, куди там тій Нінці. Дочка начальника нашого училища, між нами кажучи.

С и л ь в е с т р. Охоче вірю.

О л е г. І міжду прочім, я в Гедеері служу. Бабки такі гонять, що тобі й не снилося.

С и л ь в е с т р. Бувай, Олеже. Радий був тебе бачити.

О л е г. Помниш, стішок ти читав?

Я родивсь безнадійним романтиком

Дон Кіхот у масштабі села

А любов моя з синім бантиком

За практичнішого пішла.[2]

С и л ь в е с т р. Спасибі, що запам’ятав.

О л е г. Не такий я вже й безнадійний. З «Бітлз» та Елвіса, і з «Пінк Флойда» досі цілі куплети можу шпарити. Заміть, англійською. Хотя ти любиш дорікнути, що в мене в голові, як це, бля, о, еклектика, так, здається, ти колись сказав?

С и л ь в е с т р. Не треба, Олеже, ображатися. То було колись. Я був тоді іншим.

О л е г. Чого там… Нас однаково Нінка наколола. Хоча й сама накололася. Знаєш, за кого заміж вискочила у прошлому році? За обикновенного тракториста. Ну клас! Не кажу вже про себе. Ти хто там у своєму інституті?