Інгеборг Бахман - Синхрон

щось думати чи, навпаки, хотіла щось цілком забути. Вона вже виклала дві сукні, але ще була в халаті, коли в кухні підігрівалась кава. Беатрікс стояла з обома сукнями перед дзеркалом у ванній і намагалася встановити зв’язок між собою і ними. Її лице було майже прозоре з воскуватою блідістю, і ледь помітний блиск обличчя ледь помітно відбивавсь у дзеркалі. Вона вже ледве було не взялася розробляти для себе якусь теорію, щось фундаментальне щодо вдягання і з’ясувати, чому це так складно і чому бувають дні, коли доводиться навіть двічі або й тричі зупинятися перед таким складним вибором як: темно-синє чи бежеве з білим, і вона виглянула у вікно, ще тільки цього бракувало, дощ, звичайно, дощ, вона ледь не пробовкнулась, але встигла зорієнтуватись і вела розмову так, ніби вже знає, яка огидна погода. Дощ, через який все змінюється і доводиться застановлятися над плащем і взуттям, хоча все ще раз може змінитися до сьомої години вечора! Беатрікс опустила сукні на край ванни і взялася очищати обличчя, бо ще зарано зупинятись на чомусь остаточно і думати далі, але про всяк випадок вона може намалюватися, ледь помітно про всяк випадок і без помади, бо вона ще мало що зважила остаточно, а коли все ж таки встигла врятувати рештки кави й пила її, сівши навпочіпки, на ліжку, їй стало трохи легше на душі, їй просто треба було раніше напитися кави, але й друга кава не змогла визволити її з-під довічного тягаря, який звалила вона на себе і якого ще не позбулася, бо вона, сьогодні вона в цьому майже переконалась, просто ще надто молода.

Беатрікс часто казала: це для вас, безумовно, жахливий тягар! Або казала: коханий, розумію, знаю, це такий великий тягар для тебе, я знаю, як це!

Цього дня вона спіткнулась і об це друге своє улюблене слово, за найменшого кроку, за найнезначнішої думки вона в якомусь сенсі наштовхувалась на ключові слова і зауважувала, що все жахливо й складно і що вона страждає під тягарем. Що два бюстгальтери були затісні, а інші надто вільні, могло трапитися хіба що з нею, бо вона так часто нерозсудливо економила, але тепер вона має принаймні тонесенькі трикутні трусики, які ніколи не розтягуються і які вона завдячує Жанн, як і те, що та звернула їй увагу на бюстгальтери, хоча після тієї короткої бурхливої дружби з француженкою, зі справжньою парижанкою, вона дійшла висновку, що і в Парижі мало чого можна навчитись і що загалом немає сенсу чогось учитись, якщо загалом всього-на-всього такий результат. Жанн приїхала до Відня автостопом, хоч і не знала навіщо, а Беатрікс і поготів не могла їй пояснити, що у Відні такого цікавого, але наступним результатом паризької підприємливості стало те, що Беатрікс, яка досі завжди казала «комбінація» чи «комбіне», як багато віденок, спідню сорочку тепер знову називала сорочкою, бо виявила, що комбінація виникла внаслідок мовної прикрості на шляху з Парижа до Відня, а вона в таких речах не буде виставляти себе на сміх, як це роблять обидві пані Міхайловіч, які, безумовно, досі вважають, що виглядаєш шляхетніше, якщо вживаєш якесь французьке слово. А загалом вона не особливо розумілася з Жанн, чия допитливість і дитяча безпосередність її передовсім дратували. Вони обоє були одного віку, Жанн було навіть майже двадцять один, але Беатрікс зауважила, що ця Жанн попросту монстр якийсь, така вона вся активна і хоче все і відразу, знати, де продають гашиш, знайомитись з хлопцями, летіти на танці, бігти в оперу, а тоді ще в Пратер чи в кнайпу, і вона вже хотіла було їй сказати, що її паризька голова повна навіжених ідей і більше немає там нічого, бо зрештою не можна бути гіпі і ганяти водночас в оперу, кататись на чортовому колесі в Пратері й руйнувати цей світ, в кожному разі у Відні не можна, сидячи, до того ж, із зарозумілим виглядом у кафе «Захер», хоча Жанн одного разу розізлилась і пояснила їй, що вона, мовляв, просто аутсайдер, смішно було, як вона вимовляла те слово. В неї була сім’я, батько, адвокат, і мати, теж адвокат, а це, звичайно ж, певний тягар, натомість для Беатрікс було страшенним тягарем волочитися з Жанн Віднем, якого вона аж так добре не знала, бо ж вона завжди тут жила, платити в «Захері» за дорожезну каву, бо мадемуазель, бачте, не задовольняла маленька звичайна кав’ярня, їй все було недостатньо віденським. Втім найприкрішою була історія з хлопцями, бо Беатрікс не знала майже ніяких хлопців, зателефонувала навмання у кілька місць і не змогла зізнатися Жанн, що вона досить регулярно зустрічається лише з одним одруженим чоловіком, якому вже тридцять п’ять, а Еріхові вона хоч і розповіла про Жанн, проте дала зрозуміти, що ради тітки, а ще тому, що кузинка також працює, мусить опікуватися чарівною французькою студенткою, батько — адвокат, мати — адвокат, і як багато всього вони хотіли б побачити, одне слово, дуже освічена дівчинка. І як завжди, коли хоча б щось можна було зробити, вона простодушно попросила в Еріха поради: коханий, знаєш, я не певна, але якби ти мені порадив щось путнє! Еріх назвав Альбертіну, Музей історії мистецтва, Беатрікс глянула на нього з вдячністю, а про себе подумала: який жах. Звісно, що Беатрікс набагато краще зналася на таких речах, ніж добродушний Еріх, який уявлення не має, яка прямолінійна та Жанн і як вона живе, хоча про щось таке він, може, й знає з газет, але для одруженого чоловіка, який працює в австрійських авіалініях і вимотує себе між роботою й домашніми негараздами, це, безумовно, незбагненний світ, і вона не так з тактовності, як, власне, через це зробила все, щоб вони не познайомились. Звісно, що та Жанн відразу ж розпитувала б, і розпитувала б про все, і немає жодного сумніву, що парижанка, та ще й така, була б у страшенному шоці, довідавшись, що між ними нічого не було, ще б, чого доброго, подумала, що віденські дівчата ні з ким не сплять, і всілякі інші дурниці, тоді як насправді Беатрікс це страшно втомлює. Еріх натомість постановив би, що Жанн не відповідна компанія для його маленької дівчинки, а Жанн подумала б, що Еріх старомодний обиватель, і Беатрікс були б неприємні їхні враження одне про одного, але історія з Жанн, на щастя, вже перегорнута сторінка, бо Жанн «зняла» двох молодих англійців і поволочилася з ними