Надія Залива - Обрані, Надія Залива

Розділ 6 Чому не можна просто відпочити?

ВОРЛЕН

Розділ 6 Чому не можна просто відпочити?

Перший раз за останній час я могла не думати про магію, магічні книги та завдання. Фоліант переданий в надійні руки. Рада*, та більшість обраних зайняті в Приті пошуком хоча б якихось вказівок на те, що за маг нам трапився.

А я просто не хотіла пересікатися з обраними, тому і вирушила в дорогу надвечір. Мені дійсно потрібен час, щоб обдумати все, що було і все, що трапилося цими днями. Я розумію, що в Школу мені доведеться повернутися, але не так швидко як хоче Річард.

Я, як і сказала обраному, одразу покинула Прит та перебралася до Ворлену.

Останні місяці, проведені в пошуках Фоліанту, виявилися тяжкими та напруженими. Тому зараз мені як ніколи хотілося забути про все і жити звичайним життям. От тільки на всі сто відсотків я виконати це не зможу, адже магію не вимкнеш, вона завжди зі мною, хочу я того чи ні.

Ідеальнішого міста ніж Ворлен годі й шукати. Це одне з небагатьох великих міст Тарлеса де немає Школи Магів, а отже і самих магів значно менше ніж в інших містах.

Я повернула на широку вулицю з бруківкою, яка повинна була мене вивести на Ринкову площу. Там сьогодні планувався виступ приїжджого цирку. До його початку залишилося ще досить багато часу і я прогулювалася вуличками міста, оглядаючи місцеві красоти, не забуваючи видивлятися при цьому корчму, яка приглянулася мені минулого разу. Там я планувала пообідати і скоротити час до виступу, але знайти її ніяк не виходило. Добре, що сьогодні була тепла погода і можна було гуляти хоч весь день.

Хоча за календарем був лише другий місяць весни, погода була напрочуд теплою і після зимових холодів та дощового початку весни було приємно ніжитися під теплими промінцями сонця.

На Ринковій площі я зайшла в лавку кравця та придбала нову куртку і сорочку, замість порваних в Приті.

Втративши будь-яку надію знайти корчму, залишок вільного часу я ходила торговими рядами.

На виході з площі у мене з’явилося знайоме відчуття – поруч був хтось з обраних. Це наша магія, яка побудована на відчуттях. Ми відчуваємо джерела стихій, силові лінії Тарлеса і відчуваємо тих в кому є подібна магія. Так ми відшуковуємо нових обраних, для їх навчання у Школі. Без цих відчуттів магії, ми не зможемо приборкати стихію. Але на цьому побудована лише наша магія, решта, в тому числі і бойова, побудовані на чіткому зосередженні, розрахунку, знаннях і холоднокровності. Рідко хто з обраних може вдало поєднувати дві магії.

От зараз я просто відчуваю що обраний зовсім поруч. Я зупинилася біля невеликої лавки, в якій продавали трави і стала роздивлятися.

Ринкова площа була заповнена людьми. Складалося враження, що всі мешканці та гості міста зібралися сьогодні тут і Ворлен сьогодні виправдовував своє звання торгового міста.

На площі було досить шумно і через гомін проривалися вигуки торговців, що рекламували свій товар:

– Найкраще вино! Такого вина ви не відшукаєте ні в одному закутку Тарлеса!

– Свіжа риба!

– Сентальські сири! Самі смачні сири в усій Ліреї!

– Ножі! Гострі ножі! Гостріше не найдете у всьому королівстві!

Все це приносило свої результати і біля кожної лавки товклися люди. Покупці товклися і метушилися біля прилавків, маючи намір придбати кращі товари. Але не всім потрібно було закликати покупців, у кузні і перукаря і без цього вистачало відвідувачів.

Вулицями площі туди сюди їздили вози навантажені продуктами та товарами. Візники кричали, сварилися, намагаючись розминутися на вузьких вуличках.

– Розійдіться! – вигукнув візник, маючи намір проїхати ближче до торгових рядів.

Неподалік крутилися хлопчаки, готові за декілька мідних монет допомогти з розвантаженням продукції.

З різних куточків площі долинули вигуки артистів, що закликали на свою виставу:

– Не пропустіть! Лише сьогодні ви можете побачити спритних жонглерів, безстрашних приборкувачів вогню, диковинних звірів. У нас ви побачите багато цікавого. Приходьте!

Дрібні крадії не втрачали нагоди поживитися. Вони з’являлися в натовпі то тут то там, готові будь-якої миті опустошити гаманці перехожих.

– Побережись!

Черговий віз проїхав зовсім поруч зі мною і мені довелося відстрибнути вбік, поступаючись дорогою возу з бочками з елем. І тільки-но я зібралася обуритися, як в поле зору потрапив він. Середнього зросту, русявий чоловік, так добре відомий мені з часів Школи. Клеменс. Цієї зустрічі я ніяк не чекала і тому не могла впоратися з почуттями: я була здивована, обурена і ще більше зацікавлена його появою тут.

Я сховалася за рогом найближчого будинку, сподіваючись, що він мене не помітив. Притулилася до холодної стіни і задумалася. Щось мені не подобалося в цій ситуації. Клеменс завжди відрізнявся старанністю та пунктуальністю. Але замість того, щоб їхати в Прит за розпорядженням Ради, він гуляє вулицями Ворлена і нікуди не поспішає.

Роздумуючи над тим чи дійсно поведінка обраного дивна, чи це розігралася моя фантазія, я відірвалася від стіни і визирнула з-за рогу. Клеменс йшов торговими рядами постійно озираючись. Ну звісно, він теж мене відчуває і, схоже, йому не подобається, що поруч є хтось з обраних. Це було підозріло і я вирішила за ним прослідкувати. Клеменс йшов ринком і я слідувала за ним, намагаючись не відставати, але вдача покинула мене. Невдалий торговець, намагаючись під’їхати ближче до рядів, не зміг розминутися з іншим возом і його віз перекинувся. Бочки з елем викотилися з воза, перегородивши весь рух на вузенькій вулиці. Поки торговець з помічниками вантажили бочки, я загубила Клеменса. Не гаючи часу, я пішла в сусідню вуличку рядів, сподіваючись наздогнати обраного. Петляючи в лабіринті вулиць, несподівано для самої себе я дісталася площі. На сцені вже почався виступ і натовп в захваті спостерігав за видовищем.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍