Rada Lia - Сни Клеопатри, Rada Lia

Розділ 8

Увесь вечір Іван провів на кухні. Він приготував рагу з кабачків та баклажанів, підсмажив золотисті млинці з сиром і виклав все це на столі. Кухня заповнилася ароматами домашньої їжі. Від цього запаху прокинулася Маша. За хвилину вона з'явилася на кухні. Дівчина вже ледь пересувалася. Футболка, що раніше була її розміру, зараз висіла на ній, наче на вішалці.

— Це млинці! — вигукнула вона й посміхнулася. 

Тремтячими руками дівчина схопила з тарілки один і почала його запихати до рота. Іван відразу подав їй чашку з трав'яним чаєм, що настоювався спеціально для неї. Вона поглянула на хлопця з вдячністю і на секунду йому здалося, що перед ним знову була його кохана Машка. Та наступної миті її очі блиснули холодом. Вона мовчки взяла ще один млинець, з'їла його й допила свій чай одним ковтком. А потім не промовивши ні слова, розвернулася й пішла.

Однак Іван був щасливим. Саме в трав'яний чай він додав порошок, що дала Клавдія Іванівна. Тож все йшло за планом.

Через кілька годин, коли дівчина міцно заснула, Іван підійшов до ліжка й погукав:

— Маша, Маш ти мене чуєш? 

Дівчина не відреагувала. Тоді хлопець потряс її за плече й погукав уже сильніше. Дівчина знову не поворухнулася. Іван обережно простягнув руки до її шиї, намагаючись знайти застібку. В цей момент кольє почало вібрувати, а смарагд виблискувати. Дівчина щось мугикнула крізь сон, проте не прокинулась. Не гаючи ні секунди, Іван швидко зняв прикрасу й помчав геть з квартири.

 

— Ти справді його привіз, — здивувалася й одночасно зраділа жінка, коли він зайшов до її квартири. — Швидко біжи до кабінету, я зараз принесу все, що потрібно.

За хвилину жінка забігла до кімнати слідом за Іваном з товстою чорною книгою. Вона поклала кольє перед собою на стіл й почала читати закляття з книги. Смарагд почав мерехтіти все більше і більше і раптом, чого Іван аж ніяк не очікував, Клавдія Іванівна взяла кольє й одягла його собі на шию.

— Що ви робите? — перелякано вигукнув він, побачивши, як очі жінки моментально почали набувати карого відтінку. Це було дивно, адже Машці для цього знадобилося кілька днів і спочатку її очі стали зеленими.

Жінка дочитала закляття й закрила книгу. Її зовнішність помітно змінилася. Сиве волосся зникло й почорніло. Зморшки розгладилися. Вона помолодшала. Екстрасенс холодно посміхнулася й вказала пальцем Іванові на стілець.

— Я розкажу тобі правду, щоб ти заспокоївся й не намагався потім і мене звільнити. Я належу до нащадків Клеопатри по лінії Клеопатри-Селени, дочки цариці й Марка Антонія. Всі її нащадки належать до особливого клану. Змалечку ми вивчаємо історію Єгипту, культуру, магію. Ми знаємо як лікувати, а також як отруїти. І ми поклоняємося нашій матері Клеопатрі. З дитинства всі дівчата нашого клану готуються до моменту, коли їм буде передано знаменитий артефакт цариці з її душею, для того, щоб подарувати їй своє тіло. Це велика честь для кожної з нас. Однак це кольє було втрачено. Ніхто не знав куди воно ділось з тіла покійної цариці. За легендою, мав прийти час, коли кольє саме знайде свою обраницю. Так воно і сталося, — Клавдія Іванівна посміхнулася Івану. — Дякую тобі за це. Маша випадково взяла його й наразила себе на небезпеку. Вона надто слабка, щоб вміщувати в собі душу такої особистості.

— Вона виживе? З Машею все буде добре? — занепокоївся Іван.

— Тобі не варто турбуватися, — махнула рукою жінка. — Завтра вона прокинеться жива і здорова, зі своїм звичайним блакитним кольором очей. Тут обману не було. Але якщо ви почнете мене шукати чи розповісте комусь… — її темно-карі очі застережно блиснули.

— Ні-ні-ні, — замотав головою Іван. — Ми забудемо про все це, як про страшний сон. Але скажи, хіба це не вб'є тебе? І чому ти жертвуєш собою?

Вона пильно подивилася на Івана й відповіла:

— Якийсь час мені нічого не загрожує. Кілька років. Потім ти правий — я швидко згасну і піду з цього життя. Після мене це кольє буде передано іншій жінці з нашого клану. І так покоління за поколінням. І це для того, щоб Велика Клеопатра мала можливість раз у пів століття проводити кілька років зі своїм чоловіком Антонієм. Так їхнє кохання буде жити вічність.

— Але ж ти помреш! — вигукнув Іван.

— Для кожної жінки нашого клану це величезна честь — віддати своє тіло могутній Клеопатрі, щоб її любов могла жити далі. Це моя місія. Для цього мене готували. А ти маєш назавжди забути про все, що тут почув.

Шокований від того, що йому розповіла Клавдія Іванівна, Іван поїхав додому. Вже була глуха ніч, коли він зайшов до квартири. Пройшовши до спальні, хлопець нахилився до Маші. Вона міцно спала. Її дихання було спокійним та рівним. Роздягнувшись, він навіть не зміг віднести речі до стільця, таким був виснаженим від усього, що відбувалося. Речі залишилися валятися на підлозі, а Іван ліг у ліжко до Маші.

 

Наступного ранку він прокинувся від запаху млинців і кави, що поширювалися з кухні.

— Машка, — подумав Іван не розплющуючи очі й повернувся на другий бік. — Машка! — до нього раптом дійшло. 

Він вискочив з ліжка й побіг на кухню. Там його кохана дівчина готувала сніданок. У самій лише футболці, яка ледь прикривала стегна, з зав'язаною гулькою на маківці голови, вона щось весело наспівувала і пританцьовувала.

— Машка! — він кинувся до неї й стиснув в обіймах, а потім заглянув в її очі й зітхнув з полегшенням. Вони були блакитні, як небо. Іван схопив дівчину на руки й закрутив навколо себе.

— Припини, — розсміялася вона. — Мене так знудить. Краще сідай снідати й поїдемо на роботу.

— На яку роботу? — закляк Іван.

— Шукати прикольні рідкісні речі на смітниках і знімати про це відео на ютуб. Забув? 

— Е ні, Машка. Відсьогодні ми міняємо тему нашого каналу.

— І на яку ж? — закопилила губу дівчина.

Іван на мить задумався, а потім вигукнув:

— Тепер у нас “тревел блог”, мала. Збирай валізи, ми їдемо мандрувати!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍