Лілу - Шлях чарівника: як маленька мрія привела до великого дива, Лілу

Шлях до серця Гори

Ліс ставав дедалі тихішим, що глибше Марк занурювався в його хащі. Здавалося, самі дерева затамували подих, спостерігаючи за його кроками. Шлях був звивистим і крутим, але посох, що випромінював м’яке золоте світло, вказував дорогу. Ліс тепер був його союзником, і Марк це відчував: гілки дерев схилялися, щоб дати йому пройти, коріння неначе розступалося, не заважаючи його крокам.

У книзі з’явився новий рядок:

«Йди до Серця Гори. Там прихована сила, яка завершить твою подорож.»

Марк знав, що це за місце. Ще Луна розповідала йому про легендарну гору, серце якої зберігало давній кристал, здатний пов’язати магію зі світом. Але шлях туди був небезпечний, а легенди говорили, що кристал охороняє древнє створіння, випробування якого можуть пройти лише обрані.

З кожним кроком повітря ставало холоднішим, а ліс поступово змінювався:

Попереду показалися гострі вершини гори, оповиті хмарами. Але посох, мов вірний провідник, продовжував вказувати шлях.

Після довгого сходження Марк досяг входу до печери, прихованої за водоспадом. Вода мерехтіла, як рідке скло, а її шум луною відбивався в горах. Склавши долоні рупором, Марк покликав у порожнечу, але йому відповіла лише тиша. Набравшись сміливості, він переступив межу водоспаду й увійшов до печери.

Вона виявилася величезною: її стіни іскрилися мінералами, а стеля сяяла відбитим світлом. У центрі зали височіла кам’яна платформа, оточена колом із древніх символів. На ній, немов серце гори, лежав кристал. Він переливався всіма кольорами веселки, ніби в ньому було зосереджене все розмаїття магії.

Марк завмер. З дитинства він любив камені — йому подобалося знаходити незвичайні екземпляри, розглядати їхню структуру, колір, блиск.

Він мріяв колись знайти справді особливий і загадковий камінь. Але навіть у своїх найсміливіших фантазіях він не уявляв такої краси, як у цього кристала.

Та щойно він зробив крок уперед, земля під ногами здригнулася. Із тіні з’явилося створіння, виткане з каменю та вогню. Це був древній Страж, охоронець кристала. Його очі, мов два розпечені вуглі, вп’ялися в Марка, а голос пролунав, як гуркіт гірського обвалу:

— Хто насмілився потривожити Серце Гори?

Марк підняв посох і зробив глибокий вдих.

— Я Марк, шукач магії, щоб творити добро й допомагати людям. Я пройшов довгий шлях і готовий довести свою щирість.

Страж завмер, а потім підняв руку, і навколо нього спалахнуло полум’я.

— Якщо твоя воля міцна, доведи це. Пройди випробування сили, розуму і серця.

Печера змінилася. Тепер Марк опинився у величезному кам’яному залі з трьома порталами. Кожен портал вів до свого випробування.

Перше випробування — сила духу

Марк ступив у перший портал і опинився посеред бурі магічних вітрів. Сильні пориви намагалися збити його з ніг, затуманити свідомість, змусити здатися. Він міцно стиснув посох і заплющив очі.

«Ліс завжди поряд… Прислухайся до його голосу…»

І він почув: шепіт дерев, спокійний подих землі, відлуння минулих уроків. Вітри стихли. Марк зробив крок уперед — і вийшов переможцем.

Друге випробування — розум

Тут він побачив кам’яні плити, вкриті древніми символами. Щоб активувати руни, їх треба було скласти у правильному порядку.

Марк уважно вивчив візерунки й пригадав знаки, які бачив у Древньому Колі. Він згадав підказки, що шепотіли йому дерева. Впевненими рухами хлопчик розставив символи. Вони спалахнули світлом і портал відкрився.

Третє випробування — серце

Це було найважче випробування. Перед Марком з’явилося його дзеркальне відображення. Але це був не просто образ — це була його власна тінь, його сумніви, страхи, невпевненість.

— Ти справді думаєш, що можеш стати магом? Що ти гідний цієї сили? — запитало відображення холодним голосом.

Марк відчув, як страх охоплює його, але потім згадав усе, що пережив. Він пригадав Ліс, Книжника, Луну і свою мрію про магію, що приносить добро.

— Я не ідеальний, — відповів він. — Але я готовий вчитися, помилятися і ставати кращим. Це і робить мене гідним.

Відображення здригнулося, а потім розсипалося на тисячі сяючих уламків.

Страж з’явився перед ним знову.

— Ти довів свою щирість і силу, — сказав він, протягуючи Марку кристал. — Бережи його, він стане частиною твоєї сили.

Марк обережно взяв кристал. Він відчув, як тепло наповнює його, ніби всередині каменя пульсує саме життя. Долоні хлопця трохи тремтіли, але не від страху — від усвідомлення того, що він зробив.

Він підніс кристал до свого посоха. Як тільки камінь торкнувся його, сталося диво: посох засяяв осліплюючим світлом, а кристал, немов живий, злився з ним, стаючи його серцем.

Маркові очі загорілися. Тепер він знав: попереду його чекають нові звершення. Але цей момент став початком нової глави в його житті — життя справжнього мага.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍