Елена Радькова - Меч дракона Олдера. Дракон і Птаха, Елена Радькова

Глава V

Вігдіріс вийшла з вогняного кола і вирішила роздивитись залу. Одразу в очі їй кинувся трон, до якого вели сходи із величезних рубінів у формі луски дракона.По обидві сторони трону висіли факели та світло з них наче відроджувалось в рубінах. Факели висвітлювали всю красу трону. Він був у формі величезних пташиних крил. І дівчина побачила марення з минулого,  як на цьому троні сиділа жінка, поряд стояв сильний, високий чоловік. Було відчуття, що це були батьки Чародійки, та то були зовсім інші чоловік та жінка, то були не образи з її пам’яті.

І знову , мій любий читач, я повинна перенести тебе у минуле....

Мені просто необхідно розповісти моєму читачу про ще один епізод з минулого, історія моїх героїв дуже заплутана і я потроху буду розплутувати її  для моїх читачів.

Мілера сиділа на троні, який мав форму величезних крил, поряд стояв Вілуар. Він не міг відвести очей від Мілери.

- Подивись, Вілуар, ось цей трон. Трон Хранителів, який займе наше дитя. Я показую тобі це місто, бо я люблю тебе, ти повинен знати, що нас чекає. Я не повинна цього робити, бо це таємниця мого роду, але я довіряю тобі, відкрилась тобі, хоча мій батько заборонив мені це робити, і вірю що наша дитина стане мудрим володарем. Я боюсь за нас, бо пророцтво говорить про те, що буде багато крові, що Меч дракона згубить того, кого я віддам йому, він не зможе витримати силу, яку дасть йому Меч, а потім прийде справжня Хранителька. Вілуар, пообіцяй мені, що ти зможеш захистити нашу дитину.

Вілуар, посміхався своїй коханій.

- Все буде гаразд - тихо та ніжно мовив тойдешний Аразі, та на душі в нього було тяжко, мабуть, він передчував біду. Та важко було від того, що молодий тоді герцог не міг збагнути, як вберегти свою кохану.

Вилуар та Мілера повернулися в маленький дім в передмісті Кабора.  Мілера повинна була скоро народити дитину. Постійна тривога , що щось піде не так, дуже часте передчуття біди не залишало жінку. Аразі теж постійно думав, як вберегти свою кохану та її сина.

Ввечері Вілуар збирався на полювання. Тут у Каборі він познайомився с  Джулио Кардоком ( до речі це батько того самого хлопця, який став найближчим другом Менсока Аразі) . Джуліо був із небагатого, але знатного роду баронів Кардоків, яких дуже шанували в Каборі. Він потоваришував з Вілуаром, та поклявся зберігати його місцеперебування в таємниці.  

Вілуар та Джуліо зустрілися у Багряної скелі. В цій місцевості було багато живності, а на гірському озері можна було зустріти казаарів. Казаари, це птахи які дуже нагадували гусей, але в них було яскраве оперення. На них часто полювали, бо в казаарів дуже смачне м’ясо.

Чоловіки пішли вузькою стежкою в гору, до озера. Стежка була вузькою та мала багровий колір. В цей колір скелю фарбував мінерал, який можна було знайти тільки в цій скелі, в печерах, в глибинах  його було багато, він був у формі величезних красних кристалів. 

Так вони підійшли до гірського озера.

-Розділимось? - спитав Вілуара Джулио.

- Так. Ти знайди нам місце для полювання,  а я піду огляну місцевість по ту сторону озера. Там я бачив маєток, може можна буде в ньому провести ніч.

 Вілуар пішов по берегу озера на  протилежну його частину. Там серед дерев стояв невеликий, але красивий і доволі багатий маєток.

Коли герцог підійшов до нього йому на зустріч вийшла середнього зросту, худорлява, світловолоса жінка.

- Вітаю, вас герцог! - посміхнулась господиня.

- Вітаю і господиню! - відповів Вілуар.

Він здивувався, звідки вона знає хто він? Але змовчав, не спитав. Лише помітив що вбрання жінки було з дорогих, легких тканин, мабуть, привезених з другої країни, та багато коштовностей на жінці не було, лише на шиї прикраса, ланцюжок на якому був  великого розміру рубін в золотій оправі і на руці браслет з нібито магічними символами.

- Ми з другом прийшли до Багряної скелі на полювання. Чи дозволить господиня залишитись на ніч. Звісно ми вполюємо м’ясо на вечерю.

- Я з радістю прийму вас, Аразі. Охоче поспілкуюсь з вами за вечерею.

Я не буду розповідати моєму читачеві про полювання. Скажу лише , що друзі прийшли до маєтку на озері з багатим здобутком.

Господиня зустріла їх у вітальні.

- Панове, мабуть хочуть знати моє ім’я? Мене звуть Лакміліс. Я не тутешня, але приїжджаю сюди з дитинства. Думаю цього достатньо для знайомства. Прислуга приготує вечерю, а доти ви можете відпочити в своїх кімнатах або прийняти ванну.

Вона повернулась до виходу з вітальні й пішла до коридору. Її рухи були легкими, наче рухався туман, вона  пливла.

- Дивна жінка та ім’я дивне. Якби я не знав, що острови Співочого Туману далеко, я б подумав що вона чаклунка. - помітив Кардок. - Але я стомився і хочу їсти. Пішли відпочивати та чекати вечері.

Друзі пішли відпочивати, кожен до своїх покоїв.

Через деякий час до кімнати Вілуара постукали і ввійшла служниця. Вона запросила його до зали.

Герцог спустився до зали де було тепло і були широкі вікна. Було видно що на дворі вже темно і зоряно. За столом вже чекали  Лакміліс і Кардок.

- Друже я зачекався тебе! Тут дуже смачне вино - весело заговорив Джуліо.

- Так. Приєднуйтесь герцог.- підтримала господиня.

Вілуар помітив, що на столі біля кожного стояв глечик з вином, “Але для чого - подумав Аразі. - мабуть, тут так ведеться” і спокійно розпочав вечерю.

Та коли він зробив перший ковток вина відчув голос господині. Хоча вона не розмовляла з ним, він чітко почув:

- Підійми очі, Вілуар!

Аразі підняв очі і поглядом зустрівся з Лакміліс. І тут вона почала розмову.

- Джуліо нас не чує, в його вино я додала чари. Він бачить картинку нашої вечері і наче знаходиться в другому світі. А повинна була так зробити, щоб поговорити з тобою та бути впевненою, що таємницю нізащо не взнає Кардок. Твоя Мілера носить не одну дитину, а двох. Ці двоє нагадують вас, вони наче дракон та птаха - задумливо посміхнулась жінка - та дівчина Хранителька ти повинен сховати її. Та її брата теж. Одночасно з твоєю коханою буде народжувати жінка, яка носить дитину від чародія Вонга. Твої діти повинні бути у чародіїв, я не буду пояснювати чому, але ти зрозумієш згодом.  Дівчинку привезеш мені й навіть не кажи Мілері про неї, не кажи, що вона народила дівчинку, бо дитина загине. Свого сина поміняй з сином Вонга. Тільки так ти зможеш їх вберегти. Обіцяй мені , що ти зробиш це.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍