Олег Петренко - Океанаріум, Олег Петренко

Танцюють усю ніч. Очі чорні й добрі. Вони рухаються повільно і постійно на варті і все роблять щоб люди не зрозуміли, що вони живуть своїм життям і вміють розмовляти і розуміють мову людей. Насправді живі істоти так як люди але живуть в акваріумі відокремленого від людського світу. Кожен відвідувач вважає, що крокодили живуть інстинктами але це не так, а насправді вони живуть серцем і душею. Розуміють як минає час і що таке минуле та майбутнє і той самий момент теперішнього часу. Хороші психологи життя. Розуміння часу дає можливість відчувати минуле і змінювати майбутнє і прожити як краще сьогоднішній день. Їх ніхто не боїться, і всі з ними дружать, а вночі розважаються, стрибають їм на спину і голосно радіють, а у воді всі охочі можуть з ними поплавати.

Сергій подумав:

- Чому я нікого не розумію, адже я бачу їхні очі, те, як вони на мене дивляться, і так хочеться від них почути слово, але вони мовчать, і складається таке відчуття, що вони ніби хочуть мені щось сказати і не хочуть. Мабуть це тільки мої думки, які не мають жодного стосунку до реального світу. Вони плавають по колу і нічого не говорять. Весь час мовчать і мовчать. Цікаво. Розуміють вони щось про мене чи ні? Я тільки можу здогадуватися про їхні думки, чи є вони насправді, чи ні. Це тільки мої припущення.

Сергій пішов у кімнату і сказав:

- Ця кімната готова до показу. Усе прибрано і жодної краплі на підлозі немає. А то ще відвідувачі скажуть, що тут хтось усю ніч розважався, - Сергій посміхнувся і подивився на крокодилів та сказав, - я радий тому, що коли мені стає сумно, я проводжу тут певний час і довго дивлюсь на акваріуми і мені стає легко на душі, знову хочеться з посмішкою жити. Це дуже гарне місце. Найкраще заспокійливе від неспокійного життя. Яка не була б погода тут завжди є відвідувачі які хочуть побачити морський світ. Найкраще місце для відпочинку та можливості залишитися наодинці й почути свої думки.

Сергій подумав:

- Це місце, де я відчуваю самого себе і свої почуття. Жодна робота не заспокоює так, як ця. Можливо я насправді люблю цю роботу і це те, що я шукав у своєму житті. Я отримую велику кількість задоволення від того, що перебуваю тут. Спокійне місце. Щодня кожен відвідувач залишається в океанаріумі стільки, скільки у нього є вільного часу, а найчастіше це до вечора і того самого моменту закриття.

Сергій сказав:

- Не хочеться залишати це місце за жодних обставин. Мені навіть у неробочий час хочеться якомога довше побути тут, а йти додому не хочеться. Чому? Можливо це мій дім. Моя робота мій дім. Це незвичайне місце, яке замінює дім. Для людей це відпочинок, а для мене це мій дім, у якому я проводжу більшу частину життя. Тут змінюється мої думки і моє життя. Кожен бачить життя в океанаріумі по-своєму, а я бачу тут життя як у себе вдома, - Сергій подивився на акваріум і сказав, - я радий, що моя робота, а це дім, не далеко від моєї квартири, і не потрібно їхати дві тисячі кілометрів, щоб побачити всю красу морського світу. Добре, що наш головний директор зміг створити невелику копію морського світу і показувати його людям, - Сергій посміхнувся, - добре, що океанаріум був побудований для людей, щоб люди могли побачити океан у себе перед очима і зберегти свій час, а не їхати до океану і пірнати на величезну глибину, щоб побачити морських істот. Дивовижний світ перед очима. Це одне єдине місце в Києві де зібрана велика кількість морського життя, - Сергій подивився на Акулу, - вразливе видовище те, як з води вистрибують риби, щоб схопити шматочок їжі з моїх рук, а сьогодні я буду годувати всіх риб, і це приємна мить, як рибки хапатимуть маленькі шматочки корму, а потім назад пірнатимуть у воду, - Сергій посміхнувся, - це божевільне натхненням відчувати себе людиною. Це такі маленькі істоти які так сильно надихають і заспокоюють. Кожен вистрибує з води, хапає їжу і знову пірнає у воду, а відвідувачі в цей час посміхаються, фотографують і отримують велику кількість задоволення від цієї не довгої вистави. Не робота, а одне задоволення і нічого іншого тут у мене немає.

Сергій підійшов до акваріума і подивився спершу на одних рибок та посміхнувся, а вони не звернули увагу та не віддали цьому жодного значення. Сергій знову посміхнувся і пішов до наступного акваріума. Подивився на нього, а там великі рибки синього кольору лежали на морському піску і не помітили, як Сергій дивився на них та їм усміхався. Сергій:

- Не звертайте на мене уваги.

Сергій великим кроком підійшов до наступного акваріума, а там плавали повністю чорні рибки, а їх було п'ять штук, і вони, коли побачили, як до них підійшов Сергій, то вони одразу побачили рух за склом, і всі одночасно підпливли до скла й уважно почали стежити за кожним кроком.

Сергій посміхнувся:

- Я радий, що ви мене побачили і не залишили поза увагою, - Сергій усміхнувся і подивився просто в очі, - чому ви такі сумні? Що з вами сталося? Ви що всю ніч не спали і розважалися. Швидко розповідайте мені чому ви такі втомлені? Що ви робили всю ніч?

На запитання Сергія ніхто не відповів і уважно як до запитань чорні рибки стежили за кожним рухом людини.

Сергій нахилився ближче до скла:

- Скажіть швидко, що ви робили всю ніч? У мене складається таке відчуття, що протягом цілої ночі гуляли, але як я не знаю. Ви навіть не розумієте моєї мови.

Риби подивилися на Сергія великими очима, а Сергій знову сказав:

- Я чекаю відповіді?